Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 07 серпня 2020 року

Глитай, або ж павук

Переглядів: 34583
Додано: 04.05.2003
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
ГЛИТАЙ, АБО Ж ПАВУКМАРКО КРОПИВНИЦЬКИЙ

ГЛИТАЙ, АБО Ж ПАВУК
Драма у 4-х діях і 5-ти одмінах

ЛИЦЕДІЇ:

Й о с и п С т е п а н о в и ч Б и ч о к, багатий чоловік, літ 65.
М а р т и н Х а н д о л я, багатий селянин, літ 45.
С т е х а, стара баба.
О л е н а, її дочка.
А н д р і й К у г у т, чоловік Олени.
Х р и с т я, дівчина, подруга Олени.
І в а н П а в л о в и ч, заїжджий міщанин.
Ю д к о, шинкар.
З б о р щ и к.
К і н д р а т, хлопець, наймит Бичків.
1-й
2-й чоловіки.
3-й
1 а молодиці.
2-а
Д і в ч и н а, літ восьми.
Д в о є м а л и х д і т е й.
П а р у б к и, д і в ч а т а й с е л я н и.

Діється у Херсонщині.

ДІЯ ПЕРША

Вулиця на селі. Управоруч домок з дерев'яним дахом і танком, поліворуч шинок з
табличкою: «Роспивочно і навинос». Далі хати, токи, клуні, огороди, садки,
криниці з журавлями, ледве .мріють вітряки.

ЯВА 1
Б и ч о к і М а р т и н стоять біля ґанку.
М а р т и н (під чаркою надто). Йосип Степанович, слухайте сюди: я ж кажу, не
дає Юдко Мартинові набір, не дає. Не треба! М а р т и н питиме на готові...
Ого-го, поздоров боже Йосипа Степановича, то й гроші повсякчас знайдуться, — чи
так?
Б и ч о к. А хто ж, государю мій, окрім мене, усіх вас рятує і визволя з усякої
оказії?
М а р т и н. Ви, спасибі вам! І багато людей повік вам будуть дякувати за вашу
прихильність... Хоч деякі люди й кажуть: «Не вір, мовляв, Йосипові, бо він тебе
втопе!..»
Б и ч о к (сміючись). Які ж то люди?
М а р т и н. Та хіба їх кожного згадаєш? Вже .коли я вам кажу, що говорють, так
воно так і є!
Б и ч о к. Не люди то, а недолюдки! Бач, вже їм життя моє по-божому та моє чесне
імення завадило гірш болячки, через те й пащекують; ото, государю мій, заздрість
ними орудує і примушує їх лихословити на кожного чесного чоловіка... (Зітхає). Я
ж кажу, що інший би чоловік, учувши про себе таку лиху славу, сказав би: «Не
варт після цього робити добре людям, хай їм враг!..» Ось що інший сказав би. А я
цього ніколи не скажу: я ніколи не зверну з того шляху, на який напу-тив мене
сам господь і яким належить іти кожному християнинові й богобоязному чоловікові,
я ніколи не перестану помагати кожному бідоласі, як і доперва допомагав, і
кожного визволятиму з оказії й навчатиму усьому якнайкраще!.. (Підійма очі до
неба).
М а р т и н (зітхає). Спасенна ви душа!
Б и ч о к. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а
я з свого шляху не зверну!..
М а р т и н. Спасенна, спасенна ви душа! Ну й голова ж у вас, недаром вже,
мабуть, і старшина про вас каже: «У тій голові, — каже, — розуму, мов два клало,
а третій топтав!» Слухайте сюди, що я вам скажу: нехай, що хочуть, базікають, а
я плюю на те пащекування, і ніхто мені не заб'є баки!.. І ви плюйте на них!
Б и ч о к. Не плюну, государю мій! Бо я християнин і пам'ятаю, повсякчас
пам'ятаю, що господь милосердний усіх нас буде судити: праведним він уготує
царствіє небесне, а неправедних осудить і покарає!..
М а р т и н. Кажуть, він тебе й горілку навчив пити... Це й знов брехня! Я сам
навчився... Хоч я перш і не пив, так що ж? Не пив, бо не знав, який у горілці
смак, — а правда?
Б и ч о к. Правда, государю мій! Горілка — ласий напиток, а окром того, вона
звеселяє дух і надає одваги чоловікові і смілості...
М а р т и н. О, ще й як надає! Та я як нап'юсь, тоді бери у мене все, бери, що
хоч, усе продам без торгу... Навіть і самого себе продам! Прощайте, куме!..
Б и ч о к. Пам'ятай же, государю мій, що тепер ти винен мені вже півтораста без
двох...
М а р т и н. Як півтораста? Ого-го! Е, ні, стривайте, я зараз перелічу. Після
різдва я взяв у вас сорок? Так, сорок! Після літнього Миколи ще сорок? Ще сорок!
Тепера знов тринадцять?.. Та й годі ж? (Бормоче). Тринадцять, сорок, та ще
сорок, та ще й тринадцять...
Б и ч о к. Ну, та приклади ще процент, государю мій!
М а р т и н. Процент? Он що! Хіба як процент прикладеш, ну, то воно ніби й так
виходить... Ой ні, не так! Але й процентик напух: півтораста без двох? Дерете
ви, вибачайте у цім слові, як з рідного батька!
Б и ч о к. Дивно мені слухати такі речі, та ще й від кого? Здається мені, що ти
й не дурень на світі, — та й усе село має тебе за чоловіка з неабияким
розумом!.. Розсуди ж, будь ласка, що процент на гроші усе єдино, що приплід або
ж урожай!..
М а р т и н. Та воно правда, але ж... З одного б то боку показує ніби й так, а з
другого — інше обличчя!.. Бачте, у грошах не бува ні падіжу, ні неврожаю, а усе
тілько приплід!. Недаром співається про грошовитого, що каже: «Не потіє, не
хворіє, карбованці ліче та всім дулі тиче!..»
Б и ч о к. Дулі тиче? Так то воно збоку здається! А мало моїх грошей пропада на
людях; мало я їх роздав на вічне оддання?.. Правда, що у мене таке вже чудне
серце, що як тілько уздрю убогого, то навіть готов і сорочку з себе здійняти та
йому віддати... Оця ж то позика на вічне оддання і є той падіж та неврожай!
М а р т и н. Та й я ж кажу, що воно трохи ніби й на правду скидається, але ж...
Б и ч о к. Ну, ти вже почав щось таке плескати, що й купи не держиться!..
М а р т и н. А які-бо ви палкі, вже й розгнівались?.. Гей, кумцю, кумцю!..
Б и ч о к. Ну, лічи вже, лічи швидше, скілько ти мені винен, бо мені ніколи!
М а р т и н. Не пеклуйтеся, ця вже турбація не вашої парахвії, от що! Ви собі
думаєте: «Кум мій тепер п'яний, а до того ще й дурний, аж крутиться, то й не
по-трапе тепер полічити?» Овва! (Цмокає губами). Невелика сума, лічили ми і не
такі копитали! (Бормоче). Сорок та ще сорок!.. (Б'є себе по лобові). Ось тут у
мене ціла книга! А ще й до того, дякуючи вам, трохи й грамотний, хоч мало
дрюкований!.. Е, куме, не знаєте ви цієї голови, вона у мене над усі книжки у
світі!.. (Знов бормоче). Сорок, та ще сорок, та ще й тринадцять? (Дивиться угору
і довго шепотить губами). Так, до копійки, до денежки так!.. (Помовчав). А
скільки ж так?
Б и ч о к. Півтораста без двох!
М а р т и н. Так, і в мене якраз так виходить: півтораста без двох! Заплатимо!
Ого-го, Мартина ще й у три тисячі не вбереш!.. Слава господеві, є волики, є й
коров'ята, й овечата, і хліба мало не повен тік!.. О, та й допечу я бісовому
Юдкові! Вже не дає набір, ач! Не даєш, матері твоїй з хвостом? Осьдечки гроші,
питиму на готові! А скажіть, кумцю любезний, чи то вже ваші штуки?..
Б и ч о к. Які ще там штуки?
М а р т и н. Що Юдко не давав мені набір?
Б и ч о к (ховаючи очі). Бозна-що ви вигадуєте!.. Слухай, куме, як пак там по
батюшці тебе величати, все забуваю!
М а р т и н (зітхнув). Забуваєте?.. Гм... дивно! Не величайте мене ніяк, то
 
Наші Друзі: Новини Львова