Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 19 серпня 2019 року
Тексти > Жанри > Повість

Дяк

Переглядів: 17211
Додано: 10.08.2007 Додав: Падолист  текстів: 21
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 3
Сканував: Падолист Джерело: Друковане видання
Марко Вовчок
ДЯК

I
Звався він Тиміш Іванович і був дяком у нашій церкві. До нас тоді його надано, як у Макухах спразнили церкву, то звідти він переведений.

Не знаю от, як вам доводилось – яких бачити дяків по селах, а мені то все траплялося, що як дяк, то й приземок, і сухобразий, і посліпий: сперву загнате у тій семінарії, а там нестатки ймуть, та ще як який піп нагодиться або й попадя, що од його з церкви, а од її з хати гуляй, – то ні з чого дякові підцвітать. А сей Тиміш Іванович не такий – і трохи на їх не походив: се був чоловік зросту і сили ставень, і на вроду не згірший, і на вдачу. Дивлюся я на його, то от неначе б межи гуси сірі орел сизокрилий вивівсь. Стоїть у церкві, то за всіх головою вищий, а гласів зведе, дак і стіни церквові гудуть. Ішовши .....
 

Відгуки 3

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 
  • 0 0
    Цитата з твору:
    [...]
    Була ся наймичка людина розсудливая: все обміркує, усе виважить; а не боялася нічого: ні корів лихих борикання, ні непогоди, ні хвороби не знала і не дивилась. Сама була висока з себе, огрядна; брови мала чорні, широкі та густі, як з сукна; очі карі - і дивилася на кожного так буцім добирала, що з його треба виробити - чи садовину, чи городину? Звали її Явдохою, а по чоловіку - удовою Павлютихою. Жила вже Павлютиха кілька років у попаді, усім заправляючи господарством: шила, і мила, і білила, ткала і пряла, пекла і варила, - хіба неділею, святним днем, до церкви піде. Як її на очі зоглядаю: вийде і йде, було, не хапаючись, а постигне саме впору у свойому червоному очіпку з чорним окрайцем, у білій намітці... Вона і до церкви йшла, як до доброго батька і господаря, бо як чого не скінчить у тиждень, що вже казала собі скінчити, то не йметься і до церкви - така!
    [...]

    Марко Вовчок увела (ввів?) свій оригінальний, неповторний спосіб словесного малювання портретів людини і замальовок із її буденного життя.
  • 0 0
    /// Жінка в його була молода і з себе гарна, прудка й моторна, як соколиця.

    Поезія в прозі Марка Вовчка. Нічого тут не додати і не відняти.
  • 0 0
    Як чоловік нидіє на білім світі через невлаштованість у житті, як потроху закопує свій, даний од бога, талан у землю… Це все та інше сповна розкрив Марко Вовчок у своєму «дякові».
Наші Друзі: Новини Львова