Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 24 листопада 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

1997 / Збірка «Мелодія вічних прощань» : Спів вогню у обпаленім горщику :

В найбільший шал весняної повені…

Переглядів: 2604
Додано: 07.05.2012 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Джерело: poetyka.uazone.net
<
1
>
* * *

В найбільший шал весняної повені
Межею терпкого місяця квітня
Простує щойно земансипована
І трохи сумна амазонка новітня.

Вона заплутана в тенета дивні,
Сплетені з уривків мрій і пам’яті:
Душею — шлюха, тілом — діва
З голосом, щойно злетілим з паперті.

І все це докупи якось не ліпиться,
І, може, бачать останню весну
Ці очі кольору Апокаліпсису
І волосся з пахощами зимового сну,

І ці ось напівдитячі ямочки,
І стегна самки — тугі й міцні…
І все ж вона — ілюзорне явище
В цьому цілком реальному дні:

От щойно з пекла — така собі Кора
(Одруження з Гадесом — почесна місія)…
“Якась вона… Не те що прозора, —
Скоріше, пуста”, — визначає комісія.

Пішла б по любов — так чужа і непрохана.
Ходою воїна — стрімко і гінко —
Іде. Лиш тремтять вуста ледь сполохано
На згадку про те, що вона іще — Жінка.

 
Наші Друзі: Новини Львова