Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 21 вересня 2019 року
Тексти > Жанри > Роман

Намір!

Переглядів: 106916
Додано: 31.01.2007 Додав: tabby-point  
Hi 0 Рекомендую 3 Відгуки 9
Джерело: deresh.info
Любко Дереш „Намір!”

Смерть — це стріла, пущена в тебе,
а життя — та мить, що вона летить до тебе
Аль-Хусрі

Я не помню, как мы встали, как мы вышли из комнаты,
Только помню, что идти нам до чистой звезды
БГ


1.
Я не люблю книжок, де є посилання на відомі анекдоти. Не люблю тому, що здебільшого ці анекдоти так і залишаються для мене загадкою, а відтак втрачається весь перчений контекст. Тому перш ніж посилатися на якусь хохму, я розповідаю її повністю. Ну от:
Вистава в цирку. Конферансьє оголошує номер:
— Зараз на ваших очах хлопчик із феноменальною пам’яттю вип’є п’ять кухлів пива!
Хлопчик на сцені випиває п’ять кухлів пива. Овації.
— А зараз, — продовжує конферансьє, — хлопчи .....
 

Відгуки 9

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 
  • 0 0
    Тфорчість Дереша можна любити, сварити, обговорювати, плюватися на неї, чи захоплюватися.. Але тільки не залишитися байдужим до неї. Якщо візьметеся таки читати "Намір!", то не сподівайтеся, що на наступний день після того, як перегорнете останню сторінку, забудете про книгу назавжди.
  • 0 0
    Прочитав Дереша вже дві книги:"Голова Якова" і "Намір". Взагалі я фанат читання, тому прочитав швидко, але після обох книжок лише неприємний осад на душі і більш нічого. Дурні філософські пошуки, вінігрет з реальності і видумки, та й ще й з суіцидальним нахилом. Я так вважаю, нехай вибачає автор, але його книги не для мене.
  • 0 0
    На початку читання були різні відчуття. В одних випадках співзвучні моїм. Вуличні слова мене прикро вразили, що автор не найшов або не захотів знайти нічого іншого. Та найбільше мене приголомшило закінчення цього опуса. Намір чого і для кого! Це ж як потрібно зневажати і не любити себе, своїх близьких щоб втнути подібне! Даремо втрачений час.
  • 0 0
    Коли прочитала Намір, спочатку,тобто відразу ж не зрозуміла,але потім я потрохи все переварила,осмислила, і наскільки класно мене осінило,все стало зрозуміло. Я навпаки люблю,коли Дереш починає заглиблюватись в якісь такі глюки,але Гоца Драла,бабця,особливо ссподобалось епізоди з того.коли він працював у Львові в кав*ярні,і про очі Юрія Гагаріна,їхні розмови, реально цікаво)
    в захваті від книги)
  • 1 0
    Намір!захоплюючий твір,який манить у світ непізнаного і загадково-простого...
  • 1 0
    Намір! викликав у мене незабутні враження, ніби я перебувала на межі дійсності і неможливого)) сама книга дуже важка для сприйняття, не кожний подужає розкрити глибину думок, які висвітлює автор у книзі. його художній стиль напрочуд збагачений худ. та стилістичними засобами, притаманними сучасній літеретурі. під час прочитання твору, я настільки захопилась, що ніби жила життям П*яточкіна, переживала разом з ним, бачила ДІЙСНІСТЬ разом з ним... напруженість сюжету триває від самого початку і до самого кінця, а кульмінація і є розв*язкою. Ми дізнаємося про остаточну таємницю смерті: смерть засліплює нас життям. І Петро нарешті здійснює свій намір! Надзвичайний твір, тут є над чим думати, прочитавши його можна навіть змінити свій світогляд....))
  • 0 0
    Згодна з попередніми читачами у наступному: сюжети з бабою дійсно тішать, а особа Гоци Драли додає епатажності та еротичності твору. Щодо філософських, або навіть не знаю, як їх назвати, пластів твору, то, я їх просто перегортала, бо прочитавши перший "глюк" Петрика зрозуміла, що далі читати таке не зможу. Загалом прочитати твір можна, але до полиці своїх улюблених книжок я б цю не поставила. От, якщо б уся книжка стосувалася сільської етнографії :), або стосунків з Гоцою, то тоді б, можливо :)
  • 1 1
    Книга дуже сподобалася.Багато ідей і думок уже приходили до мене раніше. Найбільше сподобався герой Юрій Гагарін і його епізод про табуретку. Гоца Драла додала книзі епатажності і разом з тим якогось затишку, суто земного. Кінець просто фантастичний. Я теж би хотіла так зникнути ; )
  • 0 1
    Філосовсько-психологічні мудрації нудні і нецікаві - мабудь розраховано на підлітків, що пізнають світ і себе у ньому. А от епізод з бабою мене дуже потішив :)
    Не розумію, чому твір віднесено до історичної тематики.
Наші Друзі: Новини Львова