Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 10 грудня 2019 року

У дитячі любі роки

Переглядів: 4932
Додано: 26.12.2010 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Джерело: http://www.ukrlit.vn.ua/lib/ukrainka/children.html
У ДИТЯЧІ ЛЮБІ РОКИ


У дитячі любі роки,

Коли так душа бажала

Надзвичайного, дивного,

Я любила вік лицарства.



Тільки дивно, що не принци,

Таємницею укриті,

Не вродливі королівни

Розум мій очарували.



Я дивилась на малюнках

Не на гордих переможців,

Що, сперечника зваливши,

Промовляють люто: «Здайся!»



Погляд мій спускався нижче,

На того, хто, розпростертий,

До землі прибитий списом,

Говорив: «Убий, не здамся!»



Не здававсь мені величним

Той завзятий, пишний лицар,

Що красуню непокірну

Взяв оружною рукою.



Тільки серце чарувала

Бранки смілива відповідь

«Ти мене убити можеш,

Але жити не примусиш!»



Роки любії, дитячі,

Як весняні води, зникли,

Але гомін вод весняних

Не забудеться ніколи.



Він, було, мені лунає

У безсонні довгі ночі

І єднається так дивно

З візерунками гарячки:



Мріє стеля надо мною,

Мов готичнеє склепіння,

А гілки квіток сплелися

На вікні, неначе грати.



Од вікна до мене в хату

Червонясте світло впало, —

Чи то вуличнеє світло,

Чи то полиски пожежі?



Що се так шумить невпинно?

Навісний, безладний гомін!

Чи в крові гарячка грає,

Чи війна лютує в місті?



Чи се лютий біль у мене

Тихий стогін вириває,

Чи то стогне бранець-лицар,

Знемагаючи на рани:

 
Наші Друзі: Новини Львова