Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: понеділок, 25 січня 2021 року

Зоря поезії

Переглядів: 7704
Додано: 07.12.2005 Додав: ЛЕВ  текстів: 1281
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
Імпровізація

Через тумани лихі, через великеє горе
Ти світиш мені, моя зоре,
Ти се була, що встала вогнем опівночі,
Шлях прокладала ясний через темне, бурхливеє
море
І чарувала новою надією втомлені очі,
Ти се була, моя зоре!
Хто ти, мрія чи сон? я не знаю,
Тільки в тебе я вірю і віри повік не зламаю.
А як зламаю, зломлюсь тоді, певне, сама,
Бо задавить ворожая тьма,
Ти мене до життя пробудила,
Ти мені очі одкрила,
Раптом виросли в мене і сплеснули крила.
І понесли мене вгору шляхом
променистим,
Вгору, все вгору,
В тую країну простору,
Де моя зірка зорить світлом рівним і
чистим.
В тую країну, де щастя і горе однаково милі,
В тую країну, де усміх і сльози однаково ясні,
В тую країну, де чола підводять похилі,
Де не сльозами, а співом ридають нещасні.
Я не журюся, чи рано, чи пізно загину,
Я не журюся, що світ сей хороший покину,

Я не журюся — нехай там життя моє гасне.
Зоре моя! в тебе світло повік буде ясне.
Інші будуть співці по мені,
Інші будуть лунати пісні,
Вільні, гучні, одважні та горді
Поєднаються в яснім акорді
І полинуть у ті небеса,
Де сіяє одвічна краса,
Там на їх обізветься луною
Пісня та, що не згине зо мною.

12/Х 1898



 
Наші Друзі: Новини Львова