Тексти
>
Жанри
>
Поезія
Вандея
ЛЕОНІД КИСЕЛЬОВ
Вандея
Хай Париж вигукує ідеї.
Хай п'яніє від повстанцях мас —
Вже селянська лагідна Вандея
Ніж гострить і вдарить в слушний час.
Ой, дарма кричать вони зухвало,
Начебто бракує ліхтарів.
Буде крові їхньої замало.
І очей замало для круків.
Та червоні плями не вгасають.
Всмоктуються в землю, йдуть углиб.
І труйзіллям зрада виростає.
І гірким від неї буде хліб.
Поростуть бур'яном перелога.
Висохнуть криниці і струмки...
Ми у світ покликані для того,
Щоб усе зробити навпаки.
З-під землі проступить кров гаряча.
Крук крукові очі поклює...
Я побачу, я іще побачу.
Як Вандея перша повстає.
1968