Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 18 жовтня 2019 року

Література :: Генріх Гейне

Книга пісень

Додано:

Hi 2 Рекомендую 0 Відгуки 0

Я бачу світ пишний і неба сіяння
На оченьки милої любки дивні
Похований той на розпутті
Щоночі у сні бачу, мила, тебе
Тебе, моя любко єдина
Співав соловейко, і липа цвіла
Колись ми з дівчиною двоє кохалась
На небі нерухомо
Була холодна північ та німа
Ти не любиш мене, ти не любиш мене
Обличчям до мого обличчя склонись
Філістери гарно вбрані
Поки на чужині я довго блукав
Чого так поблідли ті рожі ясні
Цілуй, а не клянись мені!
Ти скажи мені, кохана
То ти вже про те і не згадуєш, ні
Блискучого літнього ранку
Сопілки й сурми грають
І рожу, й лілею, і сонце, й голубку
Хлопець кохає дівчину
Не жаль мені, хай серце розіб'є
Де я не гляну, всюди очі
Всі давні та прикрії співи
Сиділи ми, любко, обоє
Так, ти нещасна! і не жаль мені
Всі за чаєм сиділи й розмову
Крізь сон колись тяжко я плакав
Коли настав чудовий май
Вони мене дражнили
Багато з забутого часу
В гаю шумить вітер осінній
Бог сну поніс мене у замок десь заклятий
Якось був я в чулім настрою
Як я з милою розставсь
Твоє обличчя любе, миле
В розкішній красі таємничій

Український Центр

Література :: Генріх Гейне

Книга пісень