Д-Р КИРИЛО ТРИЛЬОВСЬКИЙ
Гвіздець.
Згадка про село Закомарє, що її я вичитав у 2-ому числі „Українки” у статті „Наш курс”, де селяни так зворушливо дякують громадянам із Золочева і вчительці Аннусі Цапій, викликала у мене спомини про мої хлопячі роки. Бо я прожив їх у сусідстві в Ожидові, де мій покійний батько був від 1873. р. аж до 1881. р. парохом. Закомарє, Ожидів та Підлисся творять трикутник, між ними був ліс, по якому я нераз молодим хлопцем з рушничкою в руках шибав собою. Підлисся – це місце уродин Маркіяна Шашкевича, що співав і про „підлисецьку гору білу” і про той колодязь студененький, що з нього тут і там воду тягне. І я з того колодязя пив водичку, перебуваючи на шкільних феріях у тамошнього пароха пок. о. Юстина Тарнавського, товариша мого батька.