Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 23 вересня 2020 року
Тексти > Тематики > Навчальна

!_Творчі роботи :

Чому я вважаю, що повість Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера» дуже серйозний політичний твір?

Переглядів: 4230
Додано: 23.05.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
ЧОМУ Я ВВАЖАЮ, ЩО ПОВІСТЬ ДЖ. СВІФТА «МАНДРИ ГУЛЛІВЕРА» ДУЖЕ СЕРЙОЗНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ТВІР?

Коли я починав читати цей роман, то сприймав його як смішну, веселу казку про велетня і ліліпутів. Але, прослухавши розповідь вчителя, зрозумів, що це серйозний твір про суспільство і людину.

Самого Свіфта найбільше цікавили проблеми політичні, тому його твір — це сатира на сучасну йому Англію.

Звернімося до тексту романа. Про імператора Ліліпути автор говорить з іронією. \"Відраза і жах Всесвіту\", імператор аж на цілий ніготь виший за своїх підданих. \"Самого цього досить, щоб викликати особливу пошану до нього\". У цій людині всі впізнали короля Георга І, що правив Англією в 1714—1726 роках.

Як можна стати міністром? Мабуть, на це можна так відповісти: \"Треба бути розумним, добре знати справу, розумітися на політичних проблемах\". У Ліліпутії це проходить дещо інакше. Придворні танцюють на канаті... У цій грі беруть участь тільки кандидати на якусь високу посаду або ті, хто хоче домогтись великої ласки при дворі, їх навчають цього мистецтва змалку, і вони не завжди бувають вельможного роду або гарного виховання. Хто найвище стрибає, тому й перепадають найвищі посади.

У період написання своєї книги Свіфт уже не вірив ні партії торі, ні вітам. Ось чому він сатирично зобразив їх у вигляді двох ворожих таборів — тремексенів і слемексенів, Тремексени — прихильники високих підборів на взутті, слемексени — низьких. На всі урядові посади імператор Ліліпутії призначав тільки прихильників низьких підборів.

Між Ліліпутією та Блефуску точаться війни. Що ж є їх причиною? З'ясовується, що жителі цих країн розбивають яйця з різних кінців. Нікчемний привід, а страждають і гинуть люди. Тут вже не до сміху.

Письменник вважав, що читача треба не розважати, а будити в ньому злість, примушувати бачити себе у справжньому вигляді. Не випадково Дж. Свіфт писав: \"Сатира — своєрідне дзеркало, в якому кожен, хто дивиться в нього, бачить, як правило, обличчя всіх, крім свого власного\".

Сміх письменника — це засіб боротьби із суспільством, в якому викриваються його брехливість і вади. Свіфт — викривач тогочасних порядків. Він порівнює царський двір з помийницею, сенат — із табуном гусей.

Гуллівер відкрив маленький світ, щоб продемонструвати нищість і безглуздість державних установ Ліліпутії. Оскільки Ліліпутія — це алегорія, то зрозуміло, що Англія, яку критикує Свіфт, не може бути прикладом для інших держав. А це вже серйозний висновок.

Тому я і вважаю, що твір Свіфта — складний політичний твір.

 
Наші Друзі: Новини Львова