Тексти
>
Жанри
>
Поезія
Канцона четверта
Канцона четверта
Перекладач: М. Бажан
Не раз - о леле! - тільки пригадаю,
Що відтепер навік
Своєї донни більше не побачу,
Одчаєм серце повниться до краю,
І з горя розум трачу,
І так гукаю: \"Хто, душе, прирік
Тебе на мук невичерпних потік,
Що омиває світ цей зловорожий?
От через що я в остраху, в журбі...\"
Тож кличу Смерть собі,
Неначе тихий відпочинок гожий,-
\"Прийди!\" - до неї кличу я тоді,
До мертвих повен заздрості в біді.
Зливаються усі мої зітхання
В один скорботний звук,-
Хай Смерть його вчуває невгомонна,
.....