Ввійти Зареєструватися

Література :: Данте Аліг’єрі

Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0

Канцона четверта

Перекладач: М. Бажан

Не раз - о леле! - тільки пригадаю,
Що відтепер навік
Своєї донни більше не побачу,
Одчаєм серце повниться до краю,
І з горя розум трачу,
І так гукаю: \"Хто, душе, прирік
Тебе на мук невичерпних потік,
Що омиває світ цей зловорожий?
От через що я в остраху, в журбі...\"
Тож кличу Смерть собі,
Неначе тихий відпочинок гожий,-
\"Прийди!\" - до неї кличу я тоді,
До мертвих повен заздрості в біді.

Зливаються усі мої зітхання
В один скорботний звук,-
Хай Смерть його вчуває невгомонна,
.....

 

Зберегти TXT формат

Додати Відгук...