Тексти
>
Жанри
>
Поезія
Канцона друга
Канцона друга
Перекладач: М. Бажан
Печальна донна, в юності урочій,
Залита сяйвом цнот, прийшла туди,
Де Смерть до себе закликав я з шалу.
Побачивши мої журливі очі,
Почувши зойк, безтямний од біди,
Вона, жахнувшись, тяжко заридала.
Тоді прибігла інших донн навала,
Щоб вгамувати плач її тяжкий.
Звеліли вийти їй,
Мене ж обстали, журні, темно вбрані
Одна рекла: \"Не спи!\", а інша пані:
\"Чому смутний?\" - спитала.
Розвіявши примари сонні, я
Покликав гучно донну на ім'я.
Захрип мій голос, бо його зламали
Ридання, горе, стогони журби,
.....