Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 28 травня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Мур

Переглядів: 4597
Додано: 04.03.2011 Додав: andreusDADA  текстів: 717
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Коли ж, засапані, ми глянули назад,
смішне видовисько постало: наші тіні
хитались, падали, мов од важких надсад.
Все біле полотно поймалося тремтінням.
Вони розходились і сходились, немов
якийсь вигадник грав дешеву буфонаду:
на мигах блазні два показують любов,
шаржують пристрасті і молодечу знаду.
Весь час буцаються, мов двоє баранів.
Їх б’є пропасниця — в конвульсії кохання.
Коли ж розходяться — тремтять од хвилювання, —
так пробирає їх тупий і дикий гнів.
Дві чорні тіні їх здіймаються, як кручі,
коли, засапані, вони стоять і ждуть.
А потім сходяться — цілуються жагуче,
немов комедію якусь чортячу гнуть.
Вистава ця була, їй-богу, прецікава.
Сміялась панночка — їй серце вже пройшло.
Статечності її неначе й не було.
Тож я, відчувши це, не став ловити ґави.
Співають солов’ї, що аж лящить луна.
У небі молодик забідкався в напасті.
Де ділась панночка — ніяк не міг доп’ясти:
на мурі тінь тепер виднілась лиш одна.


(Переклад Василя Стуса)

 
Наші Друзі: Новини Львова