Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 21 жовтня 2020 року
Тексти > Тематики > Навчальна  ::  Тексти > Жанри > Посібник

Мінісловничок з педагогіки:

Переглядів: 9314
Додано: 22.01.2012 Додав: Юля Крижевич  текстів: 121
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Мінісловничок з педагогіки:
Акредитація - процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення. Типи ВНЗ та рівні акредитації:
1. університет та академія – 4.
2. інститут – 4, або 3
3. консерваторія – 3, або 4
4. коледж – 2, або як підрозділ ВНЗ – 3, або 4
5. технікум – 1
Бар’єри спілкування:
1) соціальний (за статусом);
2) фізичний (сховок вчителів від аудиторії);
3) часові (інформація має властивість старіти);
4) вікові;
5) ситуативний (від ситуації)
6) емоційні
7) естетичний (від вимог етикету)
8) психологічний (страх класу).
Вікова періодизація:
• немовля (від 0 до 1 року) – формування мовної дії, емоційне спілкування з дорослими;
• 1 – 3 роки – раннє дитинство, мотиваційно-предметна діяльність;
• 3-7 р. (дошкільний вік) – суспільно-оцінкова діяльність;
• 6-12 р. – молодший шкільний вік – авторитет вчителів і батьків, провідна навчальна діяльність, наочність, гра. Розвивається спостережливість, логічна пам'ять, уява, мимовільна увага, емоційна вразливість. Мислення: логічне, абстрактне, конкретне;
• 11-15 р. / 12-16 (підлітковий вік)- емоційна нестабільність, перепади настрою, схвалення з боку друзів, ку-мирів, інтимно-особистісне спілкування, різні засоби запам’ятовування, довільна увага, творчі, спортивні ігри, почуття дорослості, прагнення до самостійності, самоаналіз, здатність до труднощів, сила волі;
• 15 – 17 (старший шкільний вік) – розвиток репродуктивної творчої діяльності,Є переосмислення цінностей шляхом порівняння з іншими, почуття гідності, перше кохання.
Види освіти: загальна, політехнічна, професійна.
Види розвитку людини – біологічний (фізичний), психічний, соціальний.
Види спілкування — вербальне, мануальне (від лат. тагшаїіь— ручний), технічне, матеріальне, біоенергетичне.
Виклад проблемний—створення вчителем проблемної ситуації, допомога учням у виділенні та \"прийнятті\" проб, завдання, використання словесних методів для активізації розумової діяльності учнів, спрямованої на залог пізнавальних інтересів.
Вимога — метод педагогічного впливу на свідомість вихованця з метою викликати, стимулювати або загаль-мувати види його діяльності. Види вимог: вимога-прохання, вимога -довіра, вимога-схвалення, вимога-порада, вимога-натяк, вимога, вимога в ігровому оформленні, вимога-осуд, вимога-недовіра, вимога-погроза.
Виховання – процес та практика засвоєння дитиною загальноприйнятих у суспільстві норм поведінки.
• у широкому (соціальному) значенні, йдеться про виховний вплив на людину усього суспільства і всієї діяльності, яка містить в собі не лише позитивну спрямованість, а й конфлікти та протиріччя, тут особистість може не лише формуватися під впливом соц. середовища , а й деформуватися, або навпаки загартовуватись у боротьбі з труднощами;
• у широкому (педагогічному), коли мається на увазі виховання в діяльності шкіл, технікумів, університетів та ін. закладів, де персонал керується педагогічною теорією та її практичними методичними ре-комендаціями;
• у вузькому (педагогічному), коли виховання є цілеспрямованою виховною діяльністю педагог ага (наприклад, класного керівника у школі), щоб досягти певної мети у колективі;
• у гранично вузькому, коли педагог або батьки вирішують конкретну індивідуальну проблему виховання або перевиховання. Звідси, перевиховання - виховний процес спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.
Процес виховання є двостороннім (обов’язкова взаємодія вчителя з учнем) і цілеспрямованим (наявність мети).
Виховання авторитарне — освітньо-виховна концепція, що передбачає беззастережне підкорення волі вихователя.
Вища освіта - рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який грунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.
Вченими званнями є:
• старший науковий співробітник
• доцент
• професор
Галузі педагогіки:
1) вікова;
2) корекційна;
3) окремі методики;
4) історія педагогіки;
5) галузева;
6) порівняльна;
7) соціальна
Головні псих. риси, що перетворюють особистість:
• активність у діяльності;
• здатність до саморегулювання (свідомість – найвищий рівень відображення дійсності);
• самосвідомість - усвідомлення людини у ставленні до світу;
• індивідуальність – ознаки, які характеризують людину, як суспільну істоту.
Гуманізм (від лат. людський, людяний) — прогресивний напрям духовної культури, що звеличує людину як найбільшу цінність у світі, утверджує право людини на земне щастя, захист прав на свободу, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей
Дальтон-план – форма організації навчання, що передбачала таку технологію: зміст навчального матеріалу з кожної дисципліни розділявся на 2 частини (блоки), кожен учень у вигляді ну отримував індивідуальне завдання, самостійно працював над його виконанням, звітував про роботу, набираючи певну кількість балів, а потім отримував наступне завдання. При цьому учителю відводилась роль організатора, консультанта. Учні із класу в клас переводили не після закінчення навчального року, а залежно від рівня оволодіння програмним матеріалом (3-4 рази на рік).
Демократизація виховання — принципи організації виховної системи, які передбачають децентралізацію, автономізацію навчально-виховних закладів, забезпечення співпраці вихователів і вихованців, урахування думки колективу й кожної особистості, визначення людини як вищої природної і соціальної цінності, формування вільної творчої особистості.
Демонстрація — метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у їх натуральному вигляді, динаміці.
Державний стандарт освіти — сукупність єдиних норм і вимог до рівня освітньої підготовки у певних навчально-виховних закладах.
Девіантна поведінка — (від лат. — відхилення) — відхилення від встановлених норм моралі та права.
Дефініція (від лат. визначення) — коротке логічно вмотивоване визначення, яке розкриває суттєві відмінності або ознаки того чи того поняття.
Дидактика (від. лат. відхилення) – відхилення від встановлених норм моралі і права, взаємодіє з методикою. Категорії дидактики:
1) навчання – процес взаємодії вчителя і учня;
2) освіта: загальна, політехнічна, професійна;
3) викладання – організація та управління вчителем пізнавальної діяльності учня;
4) учіння – навчальна діяльність учня;
5) знання – факти, наукові теорії – системно закріплені поняття у свідомості учня.
Дискусія (від лат. розгляд, дослідження) — метод навчання, спрямований на інтенсифікацію та ефективність навчального процесу за рахунок активної діяльності учнів (студентів) у пошуках наукової істини
Емоції поділяють за активністю діяльності на:
• стенічні (сприяють);
• астенічні (пригнічують стан).
Етапи педагогічного спілкування:
1. Моделювання педагогом майбутнього спілкування із класом у процесі підготовки до уроку.
2. Початок і організація безпосереднього спілкування із класом («комунікативна атака», уточнення умов спілкування, керування ініціативою).
3. Подальше керування спілкуванням у педагогічному процесі, що розвивається (спілкування для рішення педагогічних завдань, стимулювання участі класу в спілкуванні).
4. Аналіз здійсненого спілкування й прогнозування нового в майбутніх видах діяльності.Відзначаються так само стадії спілкування.
5. Орієнтування в умовах спілкування (включаючи уявне відновлення попередніх особливостей спілкування з даними людьми в комунікативній пам'яті, уточнення характеру спілкування в нових умовах, виходячи з поточних завдань).
6. «Зондування душі об'єкта» як пошукова ланка спілкування, вибір оптимального моменту для початку спілкування.
7. Дії спілкування, в тому числі вербальні (виклад навчального матеріалу, своїх оцінок).
За логікою побудови навчання розрізняють на:
- індуктивне
- дедуктивне
- продуктивне
- «я повідомлення»
- «нога в двері» - принцип 3 так
- прийом дзеркала (не можна спати на уроці, бо гнеться спина)
- апеляція до думок відомих думок;
- прийом питання (запитання – дітям)
- прийом Гомера (аргументи сильні – слабкі).
Засоби навчання : допоміжні матеріали з специфічними дидактичними методами:
- наочні посібники;
- лабораторне обладнання
- нова література
- матеріали для трудового навчання
- комп’ютери
Сметанський виділяє такі засоби:
1) технічні засоби навчання (фільми, картинки);
2) звукові;
3) екранно-звукові;
4) натуральні (гербарії);
5) засоби репродукції (об’ємні, плоскі);
6) символічні (навчальні посібники, карти, глобуси, схеми);
7) слово вчителя
8) бесіда, дебати – мають переваги в роботі з учнями: обмін думками між учнями, які розраховані на взаємодію і додають жвавості. Недолік є багато часу, погані висновки:
• рівень залученності учасників є необмеженим;
• дискусія – обмін думками в середині групи за участю вчителя;
1. групи за участю вчителя
2. + зворотній зв'язок;
3. - рівень проведення залежить від рівня підготовки групи
4. Учасників має бути не < 3
Звичка — спосіб поведінки, здійснення якого у певній ситуації набуває для індивіда характеру внутрішніх пот-реб.
Зміст вищої освіти - обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва.
Зміст навчання - структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття вищої освіти і певної кваліфікації.
Зміст освіти – чітко окреслена система знань, умінь, та навичок, якими людина оволодіває у певному навчальному закладі.
Знання – ідеальне вираження в знаковій формі об’єктивних властивостей і зв’язків світу природного і людського: результат відображення навколишньої дійсності. Види знань:
• терміни і поняття (принцип науковості);
• факти щоденної дійсності;
• основні закони науки;
• теорії.
Індивід – представник виду homo sapiens, людська біологічна основа розвитку особистості в певних соц. умовах.
Індивідуальність – сукупність зовнішніх та внутрішніх особливостей людини, що формують її своєрідну від-мінність від інших людей.
Інклюзивна освіта – (включення) – система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, що передбачено в умовах навчального закладу:
 
Наші Друзі: Новини Львова