Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 30 жовтня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Химерна учта в місячну ніч

Переглядів: 2988
Додано: 03.05.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
ХИМЕРНА УЧТА В МІСЯЧНУ НІЧ

Перекладач: Анатолій Глущак

В безсонну ніч
мене знайшла пригода....
Я вирішив побути у дворі, -
Там відчувалася вже прохолода,
Липневий місяць сяяв угорі.

В саду був стіл,
над ним - шатро чинари,
Іду собі та бачу, як тепер:
Сидять побіля столу дві примари...
Я зрозумів, що то Життя і Смерть,

В них скромна учта,
певно, йшла спрокволу...
Та лиш мене угледіли в пітьмі -
Навперебій покликали до столу
І всілися з обох боків самі.

Усе змінилось за якусь хвилину!..
Там, де Життя, - і пахощі, і цвіт.
Пишноту новорічної ялини
Нагадував отой казковий світ.

По другу руку, там, де Смерть чапіла,
Повисли чорно-кіптяві дими,
Й дерева затремтіли очужіло,
Сумні, безлисті - мов серед зими.

А місяць аж скривило від осуди:
Примари й далі правили бенкет.
Смерть доливала в келих свій отрути,
Життя пригублювало свій шербет.

Озера сліз я бачив з боку Смерті,
Троянди за плечем Життя цвіли...
Звідтіль - студили снігу круговерті,
А звідси - віяло теплом з імли.

Мені привидь не спекатись веселих,
Бо кожне пропонує щось своє:
Життя шербетом виповнило келих,
А Смерть отруйну чашу подає.

Ковтав непевну суміш серед ночі,
Як на випробу віддавав єство.
І пелена мені найшла на очі, -
Я вже не міг подужати питво.

Коли ж нарешті я прийшов до тями,
Нікого не було вже за столом,
Лиш тіні -
чорна й біла - манівцями
Від мене віддалялися бігом.

Настала черга іншій переміні,
Чи так завжди ведеться у химер:
Бо вже в одно зіллялися дві тіні,
В одному тілі-бо - Життя і Смерть.

Збентежений такими чудесами,
Не міг я думати без гіркоти:
Коли Життя і Смерть - одне й те саме,
За ким людині випаде іти?

 
Наші Друзі: Новини Львова