Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 21 січня 2020 року
Тексти > Жанри > Оповідання

Три липи

Переглядів: 1859
Додано: 24.07.2013 Додав: andreusDADA  текстів: 717
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
ГЕРМАН ГЕССЕ

ТРИ ЛИПИ

Понад сто років тому, на зеленому кладовищі шпиталю св. Ду¬ха в Берліні стояли три розкішні старі липи; а були вони такі ве¬ликі, що своїм переплетеним гіллям і могутнім верховіттям по¬кривали, наче велетенський дах, усе кладовище. Про походження цих гарних лип, яке відлежало від нашого часу ще на кілька сто¬літь, оповідають так:
Жили в Берліні три брати, що їх в'язали така щира дружба та довір'я, які можна бачити лише зрідка. І сталося одного дня, що наймолодший з них вийшов увечорі з дому, нічого про це своїм бра¬там не сказавши, бо він хотів зустріти на якійсь далекій вуличці дівчину і погуляти з нею. Але перше, ніж він, затоплений у солод¬ке мріяння, дійшов до цієї вулички, до нього донеслися з темного і пустинного закутка між двома домами тихий стогін і хрипіння. Він відразу ж пішов туди, бо подумав, що там лежить якась тварина, а, може, й дитя, з яким сталося щось недобре і яке жде допомоги. Ввійшовши в темряву глухого закутка, він з жахом побачив лю¬дину, що лежала в крові. Він схилився над нею і спочутливо спи¬тав, що скоїлося; проте дістав у відповідь тільки слабий стогін і кле¬котання в горлі; бо потерпілий лежав з ножовою раною в серці. За кілька секунд він помер на руках свого помагача.
Молодик не знав, що йому тепер робити; а що людина не пода¬вала вже жодного знаку життя, він, вражений і безпорадний, по¬дався нерішучими кроками на вулицю. Але тут перестрілися йому два нічні сторожі, і він ще думав, чи кликати їх на допомогу» чи кра¬ще пройти повз них мовчки, як сторожі помітили його настраше- ність, приступили до нього, відразу побачили кров на його череви¬ках та рукавах і затримали його, майже не слухаючи того, що він почав їм благально оповідати. Вони знайшли мертве тіло, яке вже хололо, і, не гаючися, повели гаданого вбивцю в острог, де на нього поклали заліза і взяли під строгий нагляд.
Другого ранку суддя вчинив йому допит. Принесли тіло вбитого, і щойно тепер, при денному світлі юнак впізнав у ньому коваль¬ського челядника, з яким він колись бував в одному товаристві. Але перед тим він зізнав, що особа вбитого йому не відома і він рішуче нічого про нього не знає. Тому підозра, гцо> заколов челяд¬ника він, стала ще сильнішою. Протягом дня знайшлися свідки, які
знали вбитого, і була також мова, що давніше юнак приятелював з молодим ковалем, але потім посварився з ним за дівчину, і вони розійшлися. Правди в цьому було дуже мало, тільки дрібне зернят¬ко — і до нього обвинувачений признався без страху, одночасно за¬певняючи, що він не винен, і прохаючи не ласки, а справедливости.
Суддя не мав сумніву, що юнак є вбивцею, і думав, що незабаром він знайде Досить доказів, щоб засудити молодика і передати його в руки ката. Чим більше в'язень заперечував і цурався знання речі, тим більше виглядав він на винного.
Тим часом середній його брат — найстарший від вчорашнього дня був у справах за містом — даремно чекав вдома на наймолодшого, а потім почав його шукати. І коли він почув, що його брат сидить у в'язниці і що його обвинувачують в убивстві, яке брат уперто заперечує, він відразу пішов до судді.
— Пане судде, — сказав він, — ви ув'язнили невинного, випу¬стіть його! Вбивця я, і не хочеться мені, щоб за мене терпів той, на якому провини нема. Я ворогував на коваля і підстерігав його; а вчора ввечорі я побачив, що він чомусь зайшов у ті суточки; тоді я пішов за ним і заколов його ударом ножа у серце.
Суддя, здивований, вислухав цю сповідь, і наказав закувати се¬реднього брата і пильно його сторожити, поки справа не з'ясується. І так лежали обидва брати в кайданах у тій самій в'язниці; але наймолодший нічого не знав про те, що зробив для нього його брат, і ревно наполягав на тому, що він не винен.
Минуло два дні — без того, щоб суддя міг розкрити щось нове, і він уже схилявся до думки, щоб повірити тому, хто сам себе обви¬нувачував. В той час повернувся до Берліну з своєї поїздки най¬старший брат, не знайшов у домі нікого і дізнався від сусідів про те, що сталося з його наймолодшим братом і як середній задля нього віддав себе в руки судді. І ще в ночі пішов він до судці, попросив його розбудити і став перед ним на коліна з словами:
— Достойний пане судде! У вас сидять закутими в ланцюги два невинні, які терплять за мою провину. Ковальського челядника не вбив ні наймолодший, ні середній мій брат, а вчинив убивство я. Мені вже не сила зносити, що замість мене сидять ті, які ані в чому не провинилися, і я дуже прохаю вас: випустіть їх і візьміть мене, бо я готовий заплатити за своє злочинство своїм життям.
Ще більше здивувався суддя і не знав іншої ради, як ув'язнити і третього брата. Наступного ранку, коли сторож подавав наймолодшому братові його тюремний хліб, він сказав йому:
— А тепер мені справді хотілось би знати, хто властиво з вас трьох є кривавим нелюдом.
Хоч як наймолодший просив і питав, сторож не схотів сказати йому ще щонебудь; але з його слів стало юнакові ясно, що його брати хочуть пожертвувати своє життя, щоб урятувати життя йому. Він вибухнув голосним плачем і зажадав, щоб його повели до суд¬ді. І коли він, закутий, уже стояв перед ним, він знову заплакав і мовив:
— О пане, простіть мені, що я вас загаяв так довго! Але я ду¬мав, що ніхто не бачив мого злого діла і що ніхто не могтиме ден вести мою провину. А тепер я бачу, що все мусить піти дорогою правди; я не можу упиратись і хочу признатися, що це я, саме я убив коваля; тільки я мушу заплатити за це своїм нещасним життям.
Судця широко розкрив очі і подумав, що все це йому сниться; його зачудування було безмірне, і в глибині душі він почав відчу¬вати страх перед цією дивною справою. Він наказав відвести в'язня знов в острог і тримати його там, як і обох його братів, а сам дов¬го сидів, заглибившися в роздуми, бож він бачив, що вбивцею міг бути тільки один з братів і що інші два готові були піти на страту тільки з шляхетности і рідкісної межи братами любови.
Але його роздуми не дали йому розв'язки, і він зрозумів, що з звичайними людськими гадками тут не прийдеш ні до чого. Тому він лишив другого дня заарештованих під добрим наглядом і подався до курфюрста, якому і розповів про цю чудну справу з усіма: подро¬бицями.
Курфюрст слухав його, глибоко вражений, а наприкінці сказав:
— Річ дивна і рідкісна! Моє серце говорить мені, що вбивства не вчинив жоден з трьох, також і наймолодший, що його забрали ваші нічні сторожі, і що все, говорене ним на самому початку, є прав¬дою. Але тут ідеться про насильницьке відібрання людині життя, і ми не можемо випустити запідозреного без нічого. Отже я хочу по¬кликати на судцю цим трьом вірним братам самого Бога і піддати їх Його вирокові.
Так і вчинено. Надворі була весна, і одного ясного і теплого дня трьох братів повели на зелений лужок і дали кожному молоду і міцну липку. Вони мали посадити ці деревця, але заколовши в зем¬лю не коріння, а юні зелені віти, щоб їхнє коріння підіймалося вго¬ру; чиє деревце пропало б і засохло перше, того мали вважати за вбивцю і засудити.
73
Брати зробили загадане: кожен старанно зарив своє мале дерево, встромивши гілля в яму. Але минуло не так багато часу, і всі три
дерева почали броститися і здобувати нове гілля — на знак, що всі три брати невинні. Ці липи розросталися, ставали великими і стояли на кладовищі шпиталю св. Духа в Берліні кілька століть.

Преклав М. ОРЕСТ










ГЕРМАН ГЕССЕ, один з найвизначніших представників німецької літератури вашого століття, помер на 86-му році життя в Монталь- йолі (Швайцарія, Тессінський кантон).
Син місійнош проповідника, письменник народився 2 липня 1877 року в місті Кальв (Вюртемберґія). Позиція, яку він зайняв, разом з Роменом Ролляном, супроти' першої світової війни, дає право на¬звати його носієм гідности європейського інтелекту і охоронцем етичних підвалин західньої культури. В 1923 році письменник прий¬няв швайцарське громадянство.
Творчість Германа Гессе охоплювала ділянки поезії і прози. Поруч оповідань його прозовий доробок складається з поважної кількости великих речей: «Петер Каменцінд», «Під колесом», «Гар¬ною є молодість», «Кнульп», «Нарциз і Ґольдмунд», «Степовий вовк», «Повернення Заратустри», «Сідгарта», «Гра скляного намиста» та інші.
В 1946 році Герман Гессе став лавреатом премії Нобеля. Ця на¬города була йому надана «за йото надхнетану творчість, яка в своєму сміливому і глибокосяжному розвитку репрезентує ідеали клясич- ного гуманізму, а також високу стилістичну умілість».

 
Наші Друзі: Новини Львова