Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 06 березня 2021 року
Тексти > Жанри > Поезія

Вірші в перекладі Леоніда Первомайського з 7-томового зібрання творів Л.Первомайського

Переглядів: 29359
Додано: 03.05.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 1 Рекомендую 0 Відгуки 0
Джерело: www.ukrlib.com
Де б ти в геєні не сховавсь,-
Тебе в найглибших сховах відшукаю.

Внизу, в отому царстві мук,
В зубовнім скреготі, кажу тобі зарані,
Зірву я з тебе машкару
І лахи доброчинності багряні.

Тепер я знаю, знаю все,
Прощення навіть можу тобі дати,
Але заборонить не можу я
Усім чортам тобі в лице плювати!





* * *



\"Хай про нього не згадають!\"
З уст убогої каліки
Ці слова почув я вперше
І запам'ятав навіки.

Вигоріти жаль і пам'ять
По людині в світі мають -
Ось у чому зміст прокляття:
Хай про нього не згадають!

Серце, серце, біль і муки
Хай з глибин твоїх спливають,
Лиш про нього ні півслова -
Хай про нього не згадають!

Хай про нього не згадають
Ні книжки, ні пісня дзвоном -
Чорний пес в глухій могилі
Хай згниє з моїм прокльоном!

Навіть в день страшного суду.
Коли грішників розбудить
Судний поклик сурм і мертві
До судді підходить будуть,

Коли ангели господні
Грізний вирок прочитають
Всім засудженим до пекла,-
Хай про нього не згадають!





Miserere!



Улюбленцям долі не заздрю я
На їхнє життя - готовий
Позаздрити на їхню смерть,
Кінець легкий і раптовий.

Вони у шатах, у вінках,
З усмішкою ясною
Сидять на учті життя - покіль
Не зріже їх смерть косою.

По смерті одяг, як за життя,
Їм прикрашають квіти -
Отак зіходять в царство тьми
Фортуни фаворити!

Страждання не спотворює їх,
Не мрець лежить, а картина.
Ласкаво за гробом їх зустріча
Царівна Прозерпіна.

О, як я мушу заздрити їм!
Вже скоро сім років, о боже,
Як в лютих муках конаю я
І все сконати не можу.

Звільни, о боже, мене від мук!
Про смерть тебе я благаю;
Ти ж знаєш добре, що до страждань
Таланту я не маю.

За браком логіки, боже мій,
Ти віру мою вбиваєш:
Найвеселішим поетом створив,
А настрій мій окрадаєш!

Затьмарюють болі мій світлий дух, -
Уже я - меланхолік;
Коли ж не скінчиться цей жарт лихий
Із мене ще буде й католик!

Тоді я вуха провию тобі,
Як кожен з добрих папістів.
О miserere! Приходь, кінець
Найкращому з гумористів!





Enfant perdu



В боях за волю вірно я тримався
Геть з тридцять літ - забутий вартовий.
На перемогу я не сподівався,
Я знав, що з бою не вернусь живий.

Я день і ніч не спав - не міг я спати,
Коли усе навкруг, бувало, спить.
(Бійці хропінням вміли розганяти
Мій сон, як я дрімав коротку мить).
 
Наші Друзі: Новини Львова