Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 06 березня 2021 року
Тексти > Жанри > Поезія

Вірші в перекладі Леоніда Первомайського з 7-томового зібрання творів Л.Первомайського

Переглядів: 29351
Додано: 03.05.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 1 Рекомендую 0 Відгуки 0
Джерело: www.ukrlib.com
З нічого світу не створив господь, -
Це важко й земним поетам.

Я з випадкового добра
Зліпив чоловіка - з глини,
А потім прекрасну з його ребра
Жінку створив для людини.

З болота я небо воздвиг своє,
Була то важкенька спробка!
Цінність матеріалу дає
Тільки мистецька обробка.


7


Чому я, власне, сотворив
Цей світ - я залюбки відкрию:
В душі, відчув я, пломеніє,
Мов безум, творчості порив.

Недужості нестерпний гніт,
Оце й увесь тобі трапунок,-
Лиш в творчості був порятунок,
І зціливсь я, створивши світ.





Хід життя


Як багато в тебе є,
То ще більше ти придбаєш.
Маєш мало - одберуть
І найменше, що ти маєш.

Коли ж зовсім голий ти,-
Ляж в могилу в силі, в цвіті.
Той лиш має право жить,
Хто хоч дещо має в світі.





Голота


Схилитись може багатій
Лише до лестощів пласких.
Плескаті гроші, друже мій,
Плазуй, підлещуйся до них.

І перед золотим телям
Махай кадилом сміливіш,
Плазуй в багні, ти знаєш сам,
Як важко вибивати гріш.

Хліб дорогий у наші дні,
Слова ж - не найдорожчий пай.
Псам Меценатовим пісні
Співай і шлунок набивай!





В жовтні 1849



Примовкло буряне виття,
Що голосило в ураганах.
Німеччина, старе дитя,
Радіє знов біля ялин різдвяних.

Родинне щастя і любов -
Все, що лишилось нам на втіху.
Вернувся голуб миру знов
На давнє гніздя під знайому стріху.

Спокійно сплять ліси і став,
Туманом місячним залитий.
То грім чи постріл пролунав?
Можливо, то твій друг упав убитий.

Можливо, він впіймавсь, бідак,
Що до кінця не кинув зброю.
(Не кожний може, мов Горацій Флакк,
Податись мудро й вчасно з поля бою).

Гримить... Німеччини сини,
Вшановують, здається, Гете,-
Чи Зоннтаг підвелась з труни
Під грім старої ліри і ракети?

А Ліст - вже виринає він,
Кров не була його проллята,
Не вбитий він між рідних гін
Ні царським списом, ні мечем кроата.

Останній форт свободи впав,
Земля в крові - чи ще не годі?
А рицар Франц - він жив і здрав,
І меч його лежить собі в комоді.

Живий наш Франц! На схилі літ
Онукам про свою відвагу
Він ще розкаже, сивий дід:
- Так я лежав і так тримав я шпагу!

Угорщино! Мене гнітить
Камзол німецького покрою,
Неначе шторм під ним кипить,
Неначе знов я чую сурми бою!

То знов і знов співа в мені
Відспівана велична сага,
 
Наші Друзі: Новини Львова