Тексти
>
Жанри
>
Поезія
Вірші в перекладі Леоніда Первомайського з 7-томового зібрання творів Л.Первомайського
Джерело: www.ukrlib.com
Гиндички шкодять вам не так,-
Лиш не давайтеся в руки
Тій птиці, що знесла яйце
Бургомістрові до перуки.
Оту фатальну птицю, либонь,
З вас кожен чудово знає.
Згадаю про неї - все, що я їв,
Мій шлунок вивертає\".
XXII
Змінилось місто, та більш значні
В народі знайшов я зміни.
Блукають розбиті й похмурі усі,
Немов живі руїни.
Кощавий ще більше схуд, товстий
Давно нагадує льо?ху.
Постаршали діти, а хто старий -
Здитинюється потроху.
Кого телям я покинув колись -
Биком реве тепера,
Гусята вийшли в гусаки,
Убрались в пишні пера.
І Гудель стару я також зустрів -
Ну, що ті сирени колишні!
Придбала чорні буклі собі
І зуби білосніжні.
Зберігсь паперу продавець,
Колишній мій друг, до речі,-
Здалеку не відрізнити його
Від Іоанна Предтечі.
Я Галле бачив тільки здаля,
Він геть од мене подався.
Казали, що дух його згорів,
Хоч в Бібера він страхувався.
Старого цензора свого
Побачив я знову. В тумані
На гусячім торзі стрілися ми.
В дуже лихому він стані.
Ми привітались. В старого з очей
Скотилась холодна сльозина.
Він вельми радий, що бачить мене!
Дуже химерна картина.
Не всіх я бачив. Лютий час
Веде нас в домовину,
Уже я Гумпеліно мого
Тут більше не зустріну.
З його шляхетної душі
Упали земні закови,
Тепер він плаває, як серафим,
Перед престолом Єгови.
Кульгавий Адоніс з товаром своїм
До мене тепер не загляне.
Колись на вулицях він продавав
Урильники з порцеляни.
Чи Майєр малий ще живий, чи ні,
Не можу напевно сказати.
На жаль, про нього я забув
У Ко?рнета розпитати.
Помер чудовий пудель Саррас.
Це втрата! Парі - хто хоче,-
Що милий Кампе за нього б віддав
Десять поетів охоче.
У Гамбурзі зроду-віку живуть
Хрещені та нехрещені.
Однаково пильно дбають вони
Про справи своєї кишені.
Хрещені порядні всі, як один,
Обіди у них чудові,
Не дай їм відстрочки по векселях -
Вони платити готові.
Серед євреїв знову розкол,
Дві протилежні програми -
Старі не кидають синагог,
Нові відвідують храми.
Нові свинятини шматок
Спроможні проковтнути,
Вони - демокради, а старі
Здебільш аристокрути.
Люблю і старих я, люблю і нових,
Клянуся господом цноти,
Та значно більше я рибку люблю,
Що зветься - копчені шпроти.
XXIII
Як республіку, Гамбург я б не міг
З Флоренцією зрівняти.
Та в Гамбурзі устриці кращі - їх тут
У Лоренца можна дістати.
Був гарний вечір. З Кампе я