Тексти
>
Жанри
>
Поезія
Вірші в перекладі Леоніда Первомайського з 7-томового зібрання творів Л.Первомайського
Джерело: www.ukrlib.com
Краще живеться людині?
Кому перевагу ти віддаєш,
Мій синку, якій країні?\"
\"Німецька гуска, матінко,
У нас непогана бува ще;
Французи ж відкормлюють краще гусей
І соус готують краще\".
А тільки з гускою я попрощавсь,
Як на столі з'явились
Презапашні помаранчі: вони
Самі у рота просились.
А матінка знову почала
Цікавитись, питати;
Такі запитання гострі були -
Не знав я, що їй сказати.
\"Ти й досі політиці вірний чи вже
Давно розпрощався з нею?
До котрої партії тепер
Належиш ти душею?\"
\"Чудовий, матінко, помаранч!
Ти бачиш - я радо ковтаю
Солодкий, пахучий сік, але
Лушпиння геть викидаю\".
XXI
Напівзгоріле місто знов
Потроху оживає.
Мов півобстрижений пудель сумний,
Гамбург тепер виглядає.
В руїнах вулиці лежать,
Не милий мені цей трунок.
Де дім, в якому я зірвав
Свій перший поцілунок?
А та друкарня, з якої в світ
\"Мандрівні картини\" з'явив я?
А та аустерія, в якій
Устриці вперше їв я?
А Дрекваль, куди наш Дрекваль зник?
Годі його й шукати!
Де павільйон, в якому я
Їв пиріжки та цукати?
А ратуша, де царював сенат?
Бюргерської твердині
Вогонь безжальний не пощадив -
Найбільшої святині!
Зітхають люди, обличчя в них
Сумні, як їхні квартали,
Вони про грізну пожежу мені
Отак розповідали:
\"Схопилось одразу з усіх кінців.
Страхітні були хвилини!
Дзвіниці палали, від них тепер
Лишились тільки руїни.
Згоріла біржа,- сотні літ
Батьки наші в ній збивали
З можливою чесністю, хто як міг,
Свої визначні капітали.
Лиш банку - срібної міста душі -
Та тих книжок, де людину
Оцінено точно, вогонь не здолав,-
І всім ми знаємо ціну.
Богові дяка, збирали для нас
В найдальших країнах гроші.
Мільйонів на вісім зібрали, ну що ж,
Прибутки справді хороші!
А що християни щирі гуртом
Грошима порядкували,
То ліва й не відала рука,
Скільки правицею брали.
З усього світу гроші пливли
І все до тієї правиці,-
Ні провіантом не гребали ми,
Ні лептою удовиці.
Нам слали одежу, і ліжка, й харчі,
І хліб, і м'ясо, й бульйони,
А прусський король - той навіть хотів.
Послати свої батальйони.
Матеріальні збитки нам
Покрили, можна сказати;
Але переляку - наш переляк
Не можна відшкодувати!\"
Щоб їх збадьорити, я сказав:
\"Годі вам сльози лити!
Троя на що вже гарна була,
А мусила теж згоріти.
Будуйтесь знову, добре сушіть
Свої калюжі безмежні,
Заводьте кращі закони собі
І кращі помпи пожежні.
Кайєнського перцю менше кладіть
В супи свої для спокою,
І коропи для здоров'я важкі,
Бо варите ви їх з лускою.