Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 06 березня 2021 року
Тексти > Жанри > Поезія

Вірші в перекладі Леоніда Первомайського з 7-томового зібрання творів Л.Первомайського

Переглядів: 29352
Додано: 03.05.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 1 Рекомендую 0 Відгуки 0
Джерело: www.ukrlib.com
Краще живеться людині?
Кому перевагу ти віддаєш,
Мій синку, якій країні?\"

\"Німецька гуска, матінко,
У нас непогана бува ще;
Французи ж відкормлюють краще гусей
І соус готують краще\".

А тільки з гускою я попрощавсь,
Як на столі з'явились
Презапашні помаранчі: вони
Самі у рота просились.

А матінка знову почала
Цікавитись, питати;
Такі запитання гострі були -
Не знав я, що їй сказати.

\"Ти й досі політиці вірний чи вже
Давно розпрощався з нею?
До котрої партії тепер
Належиш ти душею?\"

\"Чудовий, матінко, помаранч!
Ти бачиш - я радо ковтаю
Солодкий, пахучий сік, але
Лушпиння геть викидаю\".




XXI



Напівзгоріле місто знов
Потроху оживає.
Мов півобстрижений пудель сумний,
Гамбург тепер виглядає.

В руїнах вулиці лежать,
Не милий мені цей трунок.
Де дім, в якому я зірвав
Свій перший поцілунок?

А та друкарня, з якої в світ
\"Мандрівні картини\" з'явив я?
А та аустерія, в якій
Устриці вперше їв я?

А Дрекваль, куди наш Дрекваль зник?
Годі його й шукати!
Де павільйон, в якому я
Їв пиріжки та цукати?

А ратуша, де царював сенат?
Бюргерської твердині
Вогонь безжальний не пощадив -
Найбільшої святині!

Зітхають люди, обличчя в них
Сумні, як їхні квартали,
Вони про грізну пожежу мені
Отак розповідали:

\"Схопилось одразу з усіх кінців.
Страхітні були хвилини!
Дзвіниці палали, від них тепер
Лишились тільки руїни.

Згоріла біржа,- сотні літ
Батьки наші в ній збивали
З можливою чесністю, хто як міг,
Свої визначні капітали.

Лиш банку - срібної міста душі -
Та тих книжок, де людину
Оцінено точно, вогонь не здолав,-
І всім ми знаємо ціну.

Богові дяка, збирали для нас
В найдальших країнах гроші.
Мільйонів на вісім зібрали, ну що ж,
Прибутки справді хороші!

А що християни щирі гуртом
Грошима порядкували,
То ліва й не відала рука,
Скільки правицею брали.

З усього світу гроші пливли
І все до тієї правиці,-
Ні провіантом не гребали ми,
Ні лептою удовиці.

Нам слали одежу, і ліжка, й харчі,
І хліб, і м'ясо, й бульйони,
А прусський король - той навіть хотів.
Послати свої батальйони.

Матеріальні збитки нам
Покрили, можна сказати;
Але переляку - наш переляк
Не можна відшкодувати!\"

Щоб їх збадьорити, я сказав:
\"Годі вам сльози лити!
Троя на що вже гарна була,
А мусила теж згоріти.

Будуйтесь знову, добре сушіть
Свої калюжі безмежні,
Заводьте кращі закони собі
І кращі помпи пожежні.

Кайєнського перцю менше кладіть
В супи свої для спокою,
І коропи для здоров'я важкі,
Бо варите ви їх з лускою.

 
Наші Друзі: Новини Львова