Тексти
>
Жанри
>
Поезія
Вірші в перекладі Леоніда Первомайського з 7-томового зібрання творів Л.Первомайського
Джерело: www.ukrlib.com
Дворянство можеш карати мечем
І вішать міщан і сірому.
Або ж навпаки - підсмикуй дворян,
А селяни та бюргери згодні,
Щоб голови кат відтинав їм мечем;
Всі ми створіння господні.
Страхітний Карла П'ятого суд
Не бійся поновити,
На стани, гільдії, цехи народ
Ти можеш знов поділити.
Священну Римську імперію знов
В наш вік поверни криваву,
Верни разом з тим огидним дрантям
Її ганебну славу.
Середньовіччя маячню,
Усю його гнилизну
Стерпіти б я міг, коли б ти нас звільнив
Від гермафродитизму
Гамашного рицарства, що в нім
Змішались в безформну масу
Готичний кошмар і новітня брехня,
Воно ж - ні риба ні м'ясо.
Закрий цей балаган, розжени
Комедіантів зграю,
Що пародіює старовину,
А сам приходь - чекаю!\"
XVIII
Мінден - фортеця досить міцна
І має добру зброю.
Та прусські фортеці радніше я
Минав би стороною.
Надвечір ми спинилися тут.
На мості зарипіли
Під нами дошки, і зяяв рів,
Коли ми в браму в'їздили.
Ряди бастіонів лякали мене.
Підводились темні брами.
Лунко ворота одкрились для нас
І лунко закрились за нами.
Ох, Одіссею, я зрозумів,
Що відбувалось з тобою
В ту мить, коли Поліфем завалив
Печеру свою скалою.
Капрал карету мою спинив:
\"Ім'я ваше?\" Відповідаю:
\"Я звуся - Ніхто, я - лікар очний,
Велетням більма знімаю\".
В готелі ще гірше зробилось мені,
Не міг шматка проковтнути.
Душили ковдри в ліжку мене
І не давали заснути.
Моя постеля по боках
Червоні завіси мала,
І китиця з-під балдахіна брудна
Над головою звисала.
Проклята китиця! Довгу ніч
Я не знаходив спокою!
Мов меч Дамокла, висіла вона
В мене над головою.
То враз, немов голова змії,
Вона починала шипіти:
\"В оцій фортеці довічно ти
Засуджений сидіти!\"
Зітхав я - добре було б мені
Лежати в ці хвилини
В Парижі на Faubourg Poissoniere,
Біля моєї дружини.
Я часом чув: по моєму чолі
Тупим ніби чимсь черкала
Холодна цензорська рука -
І думка раптом зникала.
Жандарми в саванах враз при мені
З'явились, мов видіння,
І виразно я кайданів почув
Страхітливе брязкотіння.
Ох! Привиди підхопили мене,
І я опинився в пустелі,
І тут мене прикували вони
До прямовисної скелі.
Жахлива китиця з ліжка брудна
На мене налетіла -
Тепер, як у шуліки, були
У неї кігті і крила!
Вона обернулась прусським орлом!
Він кігтями вп'явсь мені в тіло!
Він рвав печінку з грудей моїх,
Кричав я й стогнав безсило.
Я довго стогнав - закричали півні,
Мій сон розвіявсь марою.
Лежу я в ліжку, і вже не орел,
А китиця знов наді мною.
Подавсь я з екстра-поштою геть