Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 06 березня 2021 року
Тексти > Жанри > Поезія

Вірші в перекладі Леоніда Первомайського з 7-томового зібрання творів Л.Первомайського

Переглядів: 29354
Додано: 03.05.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 1 Рекомендую 0 Відгуки 0
Джерело: www.ukrlib.com
XIII



Під Падерборном сонце зійшло,
З небес позираючи мляво.
Освітлювать нашу землю дурну -
Це й справді безглузда справа.

З одного боку світла даси,
Як час з тім поспішати
На другий, бо перший в тьму почина
Тим часом поринати.

Сізіфів камінь котиться вниз;
Марно доньки Даная
Наповнюють діжку; сонце теж
Даремно млу розганяє.

Коли розійшовся нічний туман,
Побачив я край дороги
В ранковому світлі на хресті
Обличчя розп'ятого бога.

Мій бідний родич, бачу тебе -
І серце моє сумує,
Спаситель людства, що наші гріхи
Бравсь іскупити всує!

Негарно з тобою вони повелись,
Пани з високої ради.
Та хто ж велів виступати тобі
Супроти церкви та влади?

На жаль, за твоєї доби книжок
Не вміли ще друкувати,
Не то спокійненько ти б видав свої
З небесних питань трактати.

Хоч цензор і викреслив би з них
Думки щодо лиха земного -
Цензура урятувала б тебе
Від розп'яття страшного.

Було б нагірне казання тобі
На інший текст проказати,
Душі і таланту ти досить мав
І міг би попів не займати!

Мінял та банкірів ти з храму прогнав,
Бича ухопивши в руку,-
Нещасний, ти висиш тепер на хресті -
Ідеалістам в науку.



XIV



Вологий вітер, холодний край,
Дороги не подолати.
А в серці моєму бринить і дзвенить:
\"Сонце, пломінь відплати!\"

Співала пісню з приспівом цим
Не раз мені няня, бувало.
Це \"Сонце, пломінь відплати!\" - мені\"
Як сурма в лісі, звучало.

Про вбивцю в пісні мова йшла,
Що жив би в щасті й нині,
Але його мертвого люди знайшли
У лісі на вербині.

І вирок, прибитий до верби,
Можна було прочитати.
Повісили месники Феми його.
\"Сонце, пломінь відплати!\"

Оскарженцем сонце було на суді,
Воно вимагало страти.
І чувсь передсмертний Оттілії крик:
\"Сонце, пломінь відплати!\"

Згадаю цю пісню - згадаю враз
І няню мою стареньку,
Я бачу знов її темне лице,
Кожну зморшку маленьку.

Сама вона з Мюнстера родом була
І дуже багато знала
Народних пісень і страшні казки
Чудово розповідала.

Як билося серце моє, коли в них
Про королівну йшлося,
Що, в лузі сидячи, золоте
Розчісувала волосся.

У лузі гуси вона пасла,
А ввечері, як гнала
Ті гуси до двору, біля воріт
Замислена ставала.

Кінську голову над ворітьми
Бачила в ту хвилину,
Голову бідного коня,
Що привіз її на чужину.

Принцеси голосок тремтів:
\"О Фа?ладо, що з тобою?\"
А кінський череп шепотів:
\"І ти не маєш спокою!\"

Принцеси голосок тремтів:
\"Коли б моя ненька знала!\"
А кінський череп шепотів:
\"Була б вона сконала!\"

Тамуючи подих, я прислуха?всь,
 
Наші Друзі: Новини Львова