Тексти
>
Жанри
>
Поезія
Вірші в перекладі Леоніда Первомайського з 7-томового зібрання творів Л.Первомайського
Джерело: www.ukrlib.com
VIII
З Кельна до Гагена пошта бере
П'ять талерів в прусській монеті,
Але в диліжансі місць не було,-
Я рушив в одкритій кареті.
Осінній ранок, сіра мла,
Лежить далина безмовна;
Повзем у багнах, але душа -
Душа моя щастя повна.
Це рідний вітер гаряче
Цілує мене щохвилини;
А це багно на шляху - багно
Коханої батьківщини!
Як давні знайомі, коні хвостом
Крутили привітливо й чемно;
Мов яблука для Аталанти, пахтів
Їх гній для мене приємно.
Минули Мюльгейм. Чудовий народ,
І місто теж, нівроку.
Востаннє я тут у травні був
Тридцять першого року.
Тоді усе навкруги цвіло,
Про щастя пташки співали,
Сміялось сонце в небесах,
А люди надіялись, ждали -
Гадали: охлялих рицарів рать
Чкурне по шляхах завізних,
Прощальний келих ми їм наллємо
З довгих пляшок залізних.
І вільна воля прийде до нас
З біло-синьо-червоним штандартом,-
Можливо, вона підведе з труни
Мертвого Бонапарта.
О боже! І досі рицарство тут!
Ті йолопи та боягузи,
Що, наче мощі, сюди прибули,
Нажерли в нас добре пузо!
Сволота бліда, що вигляд колись
Любові й надії мала,
На наших винах червоні носи
Давно собі насмоктала.
Тепер свободі рушати на штурм
Нелегко - болять в неї крижі.
Сумно звисають з веж прапори
Триколірні в Парижі.
Хоч дійсно був імператор воскрес,
Та англійське червище кляте
Його втихомирило, і він
Дав себе знов закопати.
Золоту колісницю бачив я сам,
Коли його тіло стрічали,
І богинь перемоги золотих,
Що труну золоту тримали.
Повагом вздовж Єлісейських Полів,
Крізь Тріумфальні ворота,
Процесія йшла - був сніг, і туман,
І чвиря, й огидна сльота.
Фальшиво гримів розпачливий марш -
Оркестр потерпав страшенно
Від лютої стужі. З штандартів орли
Сумно дивились на мене.
Натхнення було в очах у людей,
Охоплених снами старими,-
Це привид казковий імперії знов
Підводився перед ними.
В той день я плакав. Очі мої
Туманом сліз застилало,
Коли я почув, як з тисячі уст
\"Vive l'Empereur!\" пролунало.
IX
Ранком - три чверті на восьму було -
З Кельна ми виїжджали.
До Гагена ми прибули біля трьох,
Саме на стіл подавали.
Обід чекав. Була тут сповна
Вся старонімецька страва.
Привіт, капусто кисла, тобі,
І твоїм ароматам - слава!
Каштани в капусті (у матері я
Любив їх) - річ знаменита!
О рідна тараня, яка ти смачна,
Олією мудро полита.
Для серця чулого назавжди
Лишиться вітчизна мила,
Яйце й оселедець я також люблю,
Коли їх засмажити вміло.
Вмлівали ковбаски на сковороді,
Дрозди під мусом, неначе
Засмажені янголята святі,