Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 21 січня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Вірші в перекладі Леоніда Первомайського з 7-томового зібрання творів Л.Первомайського

Переглядів: 25904
Додано: 03.05.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 1 Рекомендую 0 Відгуки 0
Джерело: www.ukrlib.com
Генріх Гейне (Гайне)
ВІРШІ

Перекладач: Леонід Первомайський



* * *

Про шал кохання снив я в давнину,
Про ніжні квіти й кучері чудові,
Про поцілунки при гіркій розмові
І дум смутних мелодію смутну.

Давно зів'яли мрії, й разом з ними
Найкращих снів моїх розвіявсь чар!
Зостався тільки той нестримний жар,
Що я вливав колись у ніжні рими.

О безпритульна пісне! Линь же й ти,
Шукай, знайди ті сни несамовиті
І перед ними похились в привіті,
Коли ти тільки зможеш їх знайти.



* * *

Аж серце стисне, як згадаю
Забуті давні дні, коли
Спокійний світ лежав без краю
І люди мирно ще жили.

Все зрушилось навколо тебе,
Нужда й гризо?та скрізь тепер,
Неначе бог помер у небі
І в пеклі чорт давно помер.

А навкруги таке страждання,
Таке холодне люте зло,
Коли б не крихітка кохання,
Навряд чи й можна б жить було.



* * *

Вперше може нещасливо
Закохатись навіть бог,
Але вдруге безнадійно
Закохається лиш дурень.

Що ж, я дурень, я кохаю
Знов без жодної надії,
Сонце, місяць, світ сміється,
Я сміюся теж - і гину.



* * *

Сурмлять блакитні гусари
І геть виїжджають з воріт.
Кохана, я знову для тебе
Приношу троянди цвіт.

Чудові були в нас гості,-
Військового щастя сини!
Здається, і в серці твоєму
Були на постої вони.



* * *

Ти й красуня, й господиня
Над усім добром своїм.
Льох і стайня в тебе добрі,
Маєш добре поле й дім.

У садку твоїм политі
І стежки, і квітники.
Околіт і той вживаєш:
Набиваєш сінники.

Лиш устам твоїм і серцю
Ужиття ніяк нема,
І в напівзужитім ліжку
Ти вночі лежиш сама.



* * *

В священному альянсі
З'єдналися наші серця,
Злилися вони воєдино
Й спізналися до кінця.

А та троянда, що груди
Прикрашувала твої,
Нещасна подруга наша,
Ми вщент роздушили її.



* * *

Скажи, хто перший час пізнав
І перший годинник змайстрував?
То був чоловік похмурий, як сич,
Сидів він в холодну зимову ніч
І рахував, як попискують миші
І шашіль точить дерево в тиші.

Скажи, хто перший цілунки пізнав?
Щасливий, він радість велику мав,
Цілував - та й годі - без зайвих дум,
А май навкруг підносив шум,
І квіти в зеленій траві розцвітали,
Сміялося сонце й пташки співали!
 
Наші Друзі: Новини Львова