Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 03 червня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Сонце, вітер і жінка

Переглядів: 26214
Додано: 13.05.2009 Додав: dukuj  текстів: 10
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Сканував: Богдан Гордасевич Джерело: авторська збірка
обізветься серце в грудях:
– Поки любиш – ти живеш.

А коли затихне серце,
перестане хвилюватись
обізветься ясний розум:
– Поки любиш – не старієш.

А коли затихне розум,
і усе, що знав, забуде,
а коли затихне серце,
перестане хвилюватись,
а коли затихне тіло,
перестане кров шуміти,
то з глибин мого єства
встане сила нездоланна –
називається душа.
Скаже: – Хай стомилось тіло...
Скаже: – Хай затихло серце...
Скаже: – Хай погас твій розум –
ти ж здаватися не смій
і свою любов єдину,
свою першу і останню,
порятуй і збережи.


Прощання з сонцем

Останнє лагідне тепло,
Таке, що аж у серці щем.
Вже скоро стрінешся з дощем
І скажеш: – Літо відпливло.
Як мало нам в житті дано,
А ми його ще й не цінуєм
І лише спогади цілуєм,
Як все в минулому давно.
То ж не змарнуй, не розгуби
Й малої сонячної хвилі
І у серпневому дозвіллі
Із чаші щастя пригуби.
Не поспішай, не захлинись,
Навічно не вгамуєш спраги.
Скажи: – Я був щасливий справді.
І не забути поклянись.


Казка з мораллю

Ми з тобою, ми з тобою –
Як дві хвилі в синім морі,
Як дві птиці в синім вітрі,
В синім небі дві зорі.
Синє море неосяжне:
Розбіжаться в ньому хвилі –
Та направо, та наліво –
Не зустрінуться ніколи.
Синій вітер неспокійний:
Птиці стомляться і сядуть –
Та на клен, а та на липу –
І загубляться між листям.
Синє небо невблаганне:
Кожній зірці шлях назначить.
І летять вони покірно,
І не вернуться назад.
Ми не смієм загубитись,
Як згубилися дві хвилі,
Як згубилися дві птиці,
Як згубились дві зорі!
Знаєш, що було по тому?
В синім морі хвиль не стало,
Птиці більше не співали,
Згасли в небі дві зорі.
Пам’ятай про це, коханий!


* * *

А знаєш, я можу все вигадати!
Побачу в снігу
обгортку від кокосового мила
І вигадаю острів в Тихому океані.
Там блакитні хвилі
Розбиваються об коралові рифи.
Там ласкаві мусони
Спочивають на листі кокосових пальм.
Хочеш, будемо там жити,
Золоті від сонця і щастя?
А коли тобі мало острова,
Я побачу в небі блакитну зірку
І вигадаю цілу планету.
Там рожеві скелі і срібні ріки,
Там блакитні дерева в тихих гаях,
А квіти семицвітні, наче веселка.
О, які ми щасливі там будемо!
Якби дійсно існували ангели,
То вони б позаздрили нам.

Я тільки боюся іноді:
А може, і тебе я просто вигадала?


Сильніша від любові

Коли я раптом обірву розмову,
Притихну і замовкну на півслові,
Це значить, що прийшла до мене знову
Поезія, сильніша від любові.

Мені твоє світитиме обличчя,
Лунатиме твій голос в шумі крові,
Та не держи, коли мене покличе
Поезія, сильніша від любові.

І ти на мене, милий мій, не сердься,
Не мруж очей і не нахмарюй брови,
Бо вже навік ввійшла до мого серця
Поезія, сильніша від любові.

І все життя мені іти по світу
Крізь сірий дощ і зорі малинові
Туди, де недосяжно мені світить
 
Наші Друзі: Новини Львова