Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 03 червня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Сонце, вітер і жінка

Переглядів: 26209
Додано: 13.05.2009 Додав: dukuj  текстів: 10
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Сканував: Богдан Гордасевич Джерело: авторська збірка
Пізня гроза

Все літо не було грози.
І раптом – на тобі! Вже ж осінь.
Хоч лист зів’яв іще не зовсім,
Та все-таки на світі осінь,
І раптом справжній шал грози.

І блискавка. І гримнув грім.
І ринули води патьоки.
І люди кинулись навтьоки,
А їх женуть дощу патьоки.
І знову блискавка, і грім.

І це уже не дощ – потоп!
А ми ж ковчег не змайстрували,
Зимові пальта доставали,
А от ковчег не змайстрували,
А тут тобі не дощ – потоп!

І вже не порятує плащ,
І навіть парасольки мало.
Де небо все оце тримало,
Що ллє і ллє, і все ще мало,
І не рятує плащ, хоч плач?

І знову блискавки змія.
І грім продовжує гриміти.
Що ж, літо зберегло ліміти,
То може грім собі гриміти,
І знову блискавки змія,
І, як змія, сердита я.

Бреду крізь крутняву стихій
Намокла, змерзла і голодна,
І сльози стримати не годна,
Бо ж – змерзла, змокла і голодна
Бреду крізь крутняву стихій.
Де ж той автобус?
Падку мій!

Важкий тиждень

Понеділок був день важкий,
Важкий, як належить по приповідці,
До того різні були призвідці:
Той був такий, а той не такий.
Бо понеділок, відомо, важкий.

А потім прийшов непомітний вівторок.
Здавалось, уже все піде на лад,
Та могла я битися об заклад,
Що буде прикрощів цілий ворок,
Бо надто підступний отой вівторок.

На зміну йому прийшла середа,
Така розсудлива і поважна,
І говорила мені розважно:
– Дитино, це горе іще не біда!
Отак потішала мене середа.

І тут влетів нетерплячий четвер,
Він був, як вершник, він кликав до бою,
Він обіцяв узяти з собою,
Та північ пробила – і він помер,
Вже надто був нетерплячий четвер.

А п’ятниця скромна була і пісна,
І все закликала молитися Богу,
І стало жалко її, небогу,
Що надто вже богомільна вона,
Ця п’ятниця, скромна така і пісна.

І так я, нарешті, зустріла суботу.
Вона сказала мені: – Поспішай!
На завтра нічого не залишай.
Ти мусиш докінчити всю роботу.
... І мусила слухати я суботу.

Зате неділя прийшла в мій дім
Сонячним променем,
дзвоном церковним,
І стало життя осмисленим й повним,
А серце – щасливим і молодим,
Коли неділя прийшла в мій дім.

...А потім знову прийшов понеділок!


Сучасний вірш

Надривається жінка під торбами,
Розривається жінка між чергами.
... А кажуть, слід бути гордими!
... А кажуть, слід бути чемними!
А жінка рахує ті гривні,
Як вижити, думає жінка.
Обступили проблеми противні,
Набухає на скроні жилка.
А діти, хоча й не голодні,
Але кривлять губи над юшкою.
Чоловік знов прийде сьогодні
Не «під мухою», то «під мушкою».
Йому що! Він на жінку надіється!
Його клопоти йдуть за водою.
Що ж воно з вами, жінко, діється?
Ви ж колись були молодою,
Ви ж були казково прегарною,
Обіцяв на руках носити,
А тепер було б справою марною,
Щоб за хлібом пішов, попросити.
На роботі своя морока:
Зазирає в вічі скорочення.
Б’ється жіночка кароока,
Тяжко змучена, заморочена.
Поможи їй з глибин історії
Хоч ти, матінко Берегине,
І тоді в піднебеснім просторі
Україна не вмре, не загине.
І наповнює море краплина,
Сходить сонце в небеснім склепінні.
 
Наші Друзі: Новини Львова