Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 03 червня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Сонце, вітер і жінка

Переглядів: 26206
Додано: 13.05.2009 Додав: dukuj  текстів: 10
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Сканував: Богдан Гордасевич Джерело: авторська збірка
Часами все те винести не годна,
Та будеш захищати як в бою,
Оту домашню каторгу свою
Хоч сум торкає очi i уста,
І хоч пливуть лiта, лiта, лiта....

Але якби усе почати знов?
Адже обiд щоденний – це любов!
Сорочка, чисто випрана, – любов!
І ночi, що не спала ти – любов!
І пiсня, що спiвала ти, – любов!
І квiти, що посiяла, – любов!
І очi правнукiв яснi – любов!
І Україна вся – одна любов!
Було б все так, якби почати знов.
Жiноча доля в свiтi – це любов.

* * *

Я вийду коли-небудь на дорогу
І всіх зустрічних братиму за руки,
І приведу до себе, посаджу
За круглий стіл, ввімкну торшер
Під золотистим абажуром
й тиху музику,
І чай закип’ячу, дістану цукор
І вазочку з малиновим варенням.
Спочатку всі мовчатимуть ніяково,
А потім вже мовчатимуть задумливо,
А потім перший хтось візьме
й розкаже
Про всі свої печалі і тривоги.
А далі другий, третій і четвертий,
І люди тихо будуть говорити,
І люди довго будуть говорити,
Бо в їхніх душах стільки назбиралось.
І кожен з них збентежено відкриє,
Що всі довкола, як і він, нещасні,
Що всі довкола, як і він, самотні,
Що кожному, як і йому самому,
Так не стачає ласки і тепла.


Новорічне гадання

В цю урочисту новорічну ніч,
Вогнів бенгальських мерехтюча зливо,
Скажи мені, наворожи мені,
Що буду жити довго і щасливо,
Що матиму щодня і хліб і сіль,
Та і до хліба буде все, що треба,
Що будуть влітку трави у росі,
А по грозі веселка на півнеба,
Що буде праця вдень і сон вночі,
Світанки ранні, зустрічі непізні,
Моєї долі золоті ключі
Відкриють музику нової пісні,
Що вернуться весною журавлі,
Почервоніють яблука під осінь,
Що буде мир на стомленій землі,
А про війну забудуть люди зовсім,
Що не затримають мою ходу
Морози, заметілі ані зливи,
Що вірних друзів і любов знайду
І буду жити. Довго і щасливо.


Запрошення в гості

Захочете – прийдіть до мене в гості!
Не в хату на високому помості,
Панельний дім, а поверх сьомий
(Можливо, буде працювати ліфт).
Тут вас зустрінуть Галич і Аксьонов,
Ласкавий Плужник і ядучий Свіфт.
Але ми їх попросим на полиці
Або самі сховаємось до кухні,
Де будуть чаєм парувати кухлі
І усміхатись білі паляниці.
А втім, про паляниці – це для рими,
Скоріше, буде куплений батон.
Ми будем вдвох,
та третій хтось, незримий,
Розмові буде задавати тон.
Ми поговоримо, поплачем, поспіваєм,
Згадаєм, що було і не було,
То нам задума затьмарить чоло,
То сміх дзвінким поллється водограєм,
Усім знайомим перемиєм кості.
Як буде час – зайдіть до мене в гості!


На тему Світлани Куралех

Достойні теми є. Їм несть числа.
Та я, як моя мати і бабуся,
Ганчіркою протру поверхню скла,
І замилуюся, і усміхнуся.

Люблю наводити в квартирі лад!
Запну від сонця шторкою колиску.
Ось меблі вже – як темний шоколад.
Ось вже паркет начищено до блиску.

Я попрасую гору пелюшок,
Пришию ґгудзики, полагоджу колготки,
В духівку вставлю з кашею горщок,
Поллю на лоджії фіалки і стокротки.

Спитаєте: щаслива я була?
Докінчу справу, п’яту і десяту,
І рушником змахнувши піт з чола,
Візьму блокнот і біля столу сяду.

Тепер про все подумай і пиши,
Наслухуючи записів Карузо.
Коли порядок в домі і в душі,
Тоді до мене в двері стука Муза.


Пізня гроза
 
Наші Друзі: Новини Львова