Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 03 червня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Сонце, вітер і жінка

Переглядів: 26215
Додано: 13.05.2009 Додав: dukuj  текстів: 10
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Сканував: Богдан Гордасевич Джерело: авторська збірка
І витри сльози, i не плач.


Вірш для нащадків

Ану, мiй синку, трохи вiдiйди!
Нехай на тебе збоку подивлюся.
Подумати: була така малюся,
А вирiс з неї хлопець хоч куди.

А ти, онучко, не вiдходь уже –
І так на тебе я дивлюся збоку.
Що ж! Гарна виросла, нiвроку!
Хай Бог тебе побереже.

І ти менi правнука приведеш,
А я назустрiч, може, й не зведуся,
Бо буду вже старесенька бабуся.
Отак сидиш і ниточку прядеш.

Та нитка – пам'ять, що нас всiх єдна.
Її не розiрвати, не зiбгати.
Дивiться: от i стало нас багато
У свiтi, де була лиш я одна!


* * *

Не помічаю, як летять літа,
Не помічаю, як життя минає.
Хоч бачу: знову листя обліта,
Тож знову осінь – сумнівів немає.

А я радію сонцю і весні,
І серце жадібне ніяк не заспокою,
І навіть ще літаю уві сні,
Комусь з-під хмар махаючи рукою.

І я не вірю, що ідуть роки.
Життя таке ж, що ні кінця, ні краю!
... І лиш ровесниці мої, кінозірки,
В останніх фільмах
вже бабусь іграють.


Монолог балерини

От i звелася завiса, що вас вiд мене скривала.
Диригент оркестру подає першi знаки.
Скiльки поту i слiз менi ця роль коштувала!
Та про це навiщо вам знати?

Над Жiзеллю зiтхнiть. Над Офелiєю заплачте.
Постарайтесь в їх душах свою пiзнати.
Як я лаялась щойно з-за розiрваної пачки!
Та про це навiщо вам знати?

Я лiлея. Я лебiдь. Я легка снiжинка.
Я лечу – репортер не встигає зняти.
А що я лiтня й самотня жiнка,
То про це навiщо вам знати?

Вам потрiбне свято мiж сiрих буднiв,
Композитор вiдомий, диригент знатний.
А яке це свято гiрке i трудне,
То про це навiщо вам знати?


* * *

Скільки щастя я мала –
Чому ж не берегла?
...Якби молодість знала!
Якби старість могла!

Щодня нову пісню співала,
Що повна світла й тепла.
...Якби молодість знала!
Якби старість могла!

Щоранку любов зустрічала,
Надвечір – самотня йшла,
... Якби молодість знала!
Якби старість могла!

Руку друга тримала –
Надійна рука була.
... Якби молодість знала!
Якби старість могла!

Гадала: жар-птицю спіймала –
Зосталось перо із крила.
... Якби молодість знала!
Якби старість могла!


Повернення

Побіжу по росі,
По росі, по вівсі,
Потім лужечком,
Потім бережечком,
Потім по просі,
Потім по горосі,
Аж до річки, де вільшина,
Де латаття по воді.
Все, що я давно лишила,
Все таке ж, як і тоді!
Без єдиного слова
Похилюсь над водою.
Може, стану я знову,
Як тоді, молодою?


Молитва

Коли погожий ранок небо золотить
Чи попелястий смерк
на вулицю злетить,
Немов молитву повторяю я:
Вернись до мене, молодість моя!
 
Наші Друзі: Новини Львова