Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 20 липня 2019 року
Тексти > Тематики > Релігія  ::  Тексти > Жанри > Поезія

І сказав Ісус

Переглядів: 14976
Додано: 13.05.2009 Додав: dukuj  текстів: 10
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Сканував: Богдан Гордасевич Джерело: авторська збірка
Галина Гордасевич

І СКАЗАВ ІСУС

Поезії

Присвячується світлій пам'яті двох прекрасних українок, що
передчасно трагічно пішли з життя: Аллі Горській та Соломії Павличко

Від автора

Коли мені ще й двох років не було, - я цього, звичайно, не пам'ятаю, це згадувала мама, - отож, коли мама приходила в церкву зі мною на руках, я, ще не вміючи як слід вимовляти слова, вже тягнула за хором:"Осі, милю!" - що мало означати:"Господи, помилуй!"
По батькові я належу до спадкового роду духовенства. В Острозі в церкві служив мій прадід Павло. Священиком був мій дід Олександр; арештований в 1940 році, він не повернувся додому. Священиком був мій батько Леонід, якого арештували в 1946 році, і в Україну він повернувся з Колими лише через 23 роки. Він і помер від інфаркту в дорозі до церкви, де мав правити службу.
Біблію, - і то церковно-слов'янською мовою, - я прочитала, коли мені було років десять. Звичайно, я тоді ще не була в змозі осягнути всю мудрість цієї геніальної книги, але дитячий розум міцно запам'ятав зміст, і колись я вже писала, що Біблія - це одна з чотирьох прочитаних в дитинстві книг, на яких базується вся моя освіта.
Тому мої вірші релігійної тематики - це не данина моді, вони виношувалися в моїй підсвідомості все життя, щоб у потрібний момент появитися на світ. В більшості випадків народження цих віршів не пов'язане з якимись конкретними подіями. Хоча "Звізда Полин" таки викликана Чорнобилем, але написана через три роки. "Остання вечеря" написалася мені незадовго після "Різдва", а вірш "Кажуть: пустеля цей ниций світ" прийшов до мене в березні 1991 року, коли я була в Литві і слухала концерт місцевої єврейської молоді.
В збірку ввійшли також кілька віршів, які просто є роздумами над сенсом життя і його минучістю, бо такі роздуми обов'язково приводять нас до вічного питання: то ж чи є над нами якась Вища Сила?


Молитва

Ангеле Божий, хоронителю мій!
Бережи мене і вночі, і вдень,
Коли сонце пече і коли сніговій,
Від хижих звірів і злих людей.

Ангеле Божий, Хоронителю мій!
Коли горе чорний день принесе,
Коли сльози пекучі підступлять до вій,
Дай мені силу знести усе.

Ангеле Божий, хоронителю мій!
Над Тобою небо ж таке голубе!
Коли в серці моїм загніздиться змій,
Дай мені силу здолати себе.


Каїн виправдовується

Хіба я сторож брата свого?
Він десь в дорозі загубився,
Коли натомлений відстав.

Хіба я сторож брата свого?
Я й сам заледве не загинув
У тій дорозі без кінця.

Хіба я сторож брата свого?

Та й сам Ти, Господи, казав,
Що без Твоєї волі й волос,
Єдиний волос, не спаде.
Чи ж міг я йти супроти Тебе?

Хіба я сторож брата свого?


Перстень царя Соломона

Поверни, царю,
круг пальця мене.
Повір, премудрий, -
і це мине,

Образливо?.. Гірко?..
Біль серце тне?
Треба потерпіть -
і це мине.

А цариця Савська
була ж наче пальма...
А цар персня
зриває з пальця.
А з персті земної
ще раз змигне:
- І це мине!


Дружина Лота

Покірно ішла за Лотом -
За мужем своїм і паном.
Пісок засмоктував ноги болотом,
І небо гуділо мідним тимпаном.

- Стомилась... На мить присяду...
Лот квапить: - Хвилина кожна...
- А позаду?.. Що там позаду?..
- Озиратись, - Лот каже, - не можна.

А пісок засмоктує ноги.
Вже давно згубила сандалі.
Лот каже: - Погибнуть многі...
І все далі веде, все далі...

А позаду - там рідне місто,
Батько, мати, брати і сестри,
Як грішили - то не навмисно,
А тепер мають кару понести?

Зойк розпачний лунає у вухах.
Світ багряним палає в зіницях.
- Доню! Донечко! Хоч послухай!
- Сестро! Сестронько! Хоч озирнися!

Не стерпіла. І повернулась
Обличчям до тої бурі,
І бачить: земля прогнулась,
Крутять смерчі криваво-бурі.

Там шаліють - помітити встигла -
Пекла жар і страшна мерзлота.
...І навіки в пустелі застигла
Неслухняна дружина Лота.

Ну, а Лот? Він не стишив кроку,
Навіть коли хлинули зливи.
Він заказ не порушив нівроку.
Він завжди був богобоязливий.

Хібащо згадав про комори,
Що були джерелом достатку.
 
Наші Друзі: Новини Львова