Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 21 січня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Ера України

Переглядів: 14082
Додано: 13.05.2009 Додав: dukuj  текстів: 10
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Сканував: Богдан Гордасевич Джерело: авторська збірка
ГАЛИНА ГОРДАСЕВИЧ

ЕРА УКРАЇНИ
Поезії

Присвячується сонячному голосу
українського радіоефіру, журналістці
Еммі Бабчук



МИ - Є!

Довго вони панували
Над краєм - холод і тьма.
Нам до тями вбивали,
Що нас як народу - нема.
Будемо разом виходити
З того гнiту i тьми,
Собi i свiту доводити,
Що є ми.
Серце у грудях б'є:
Ми - є!

Нам славна судилася доля.
Скорiше до працi ходiм
Збирати камiння з поля,
Зводити з нього дiм.
Повiсимо в нашому домi
Вишиванi рушники,
Будемо в свiтi вiдомi
Мрiйники, трудiвники.
Дамо загребущому вiдсiч:
- Зась! Воно не твоє!
Ми - є!

ПОЧИНАЄМО ІСТОРІЮ!

Це ганьбити себе чи славити:
- Що ж, мовляв, ми за етнос такий?
Та не зможуть діагноз поставити
Найкращі діагностики.
Ходили предки до бою,
Досвідченими і оружними.
Забрали у нас зброю:
- Не смієте бути мужніми!
Скорилися, хоч не відразу.
Що ж, будем людьми цивільними!
А нам - кріпацькі укази:
- Не смієте бути вільними!
Що ще може трапитись злого?
Ніби світ відрізали мурами.
А нам відбирають слово:
- Не смієте бути мудрими!
І як нам серця боліли,
Та й цю ганьбу перенесли ми -
Зрікатись батьків веліли:
- Не смієте бути чесними!
Була переповнена чаша,
Що з кришталевими вінцями.
Гірка була доля наша:
- Не смієте бути вкраїнцями!
............................................
То що ж ми чинити маємо?
Що нам тепер робити?
Рабів у собі убиваймо!
Воскрешаймо мужність убиту!
Мудрість чужа - це полова,
Яку нам дарують з милості.
Вертаймось до рідного слова,
Учімося заново мислити.
І найважчого нам не збути:
Так, як є - голодними, голими,
На могили батьків забутих
Принесімо повинні голови.
Там, де горе полин зростило,
Пропечуть наші сльози землю.
І обізветься батько:
- Дитино,
Каяття твоє я приємлю.
Ти замов лише службу Божу,
Запали восковії свічі
І скажи: - Віднині я можу
Чесно людям дивитись у вічі.

Починається наша історія
На новій, на чистій сторінці.
Відтепер в піднебеснім просторі
Українці ми! Українці!

УКРАЇНО МОЯ

Україно моя, Україно,
Калинова моя, тополина!
Тож дiвчата твої, мов тополi,
Не було їм щастя i долi.
Їхня доля стелилась туманами,
Обвивалась круг шиї арканами,
У гареми вела султанськi,
В осоружнi покої панськi.

Україно моя, Україно,
Та спiвоча ж моя, солов'їна!
Над полями та над ярами
Тужно пiснi бринять вечорами.
Та чи ж є iще де така мова,-
Що барвиста вона та шовкова,
На свiтi усьому прославлена,
Та не раз у колисцi задавлена!

Україно моя, Україно,
Це ж не пiсня твоя лебедина!
Там, у полi, де вiтер вiє,
Квiтнуть роки твої молодiї.
Твоїй пiснi простору треба,
Тож беруть її хлопцi в небо,
I лунає вона безупинно...
Україно моя, Україно!

* * *

 
Наші Друзі: Новини Львова