Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 16 липня 2019 року
Тексти > Жанри > Поезія

Зоряна вода

Переглядів: 2530
Додано: 02.05.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
ЗОРЯНА ВОДА

Проклятуща робота - копати колодязь:
Ніби кріт - зариваєшся в землю,
То жорства зупиняє,
То глина - мов мідь,
І що глибше - то дихати важче.
Як той піт заливає, браток!
А води все нема і нема.
Добре, скажу, тим геологам:
Проб'ють свердловину,
І все ясно, як божий день, -
Чи то пан, чи пропав.
А мені - примітивно доводиться
Віднаходити жилу води.
Так ще предки шукали колись -
З допомогою гілки вербової.
Кажеш, не чув про цей спосіб?
О, це чаклунство, земляче!
Роззуваюся.
Тільки босим -
Щоб землю відчути,
Надибати пульс її вічності.
Пильнуй, де кучерява травиця,
І, узявши зелену галузку,
Найкраще од білої верби,
Тримай ту галузку,
Щоб лікті торкались колін,
А в долоні дивилося небо.
У певному місці
Зненацька помітиш,
Що верхівка галузки тремтить;
Її кличе вода в глибині,
Прихиляє до себе земля,
Вириваючи з рук.
В цю хвилину будь бачним,
Не випусти гілочки з рук;
Там, де вона доторкнеться до ґрунту
І поволі почне розпрямлятись,
Там колодязь копай!
І добудеш води.
Ти питаєш,
Чи бачу я зорі удень?
Та звичайно ж.
Величезні!
Оце й уся плата мені,
Що пролляв сім потів, -
Ті зірниці в очах.
Зачерпну собі першим
Кришталевого трунку
І п'ю до небесних світил,
А зорі, що впали на дно.
Як вони світять, -
Невидимі там, нагорі,
Тож води наберіть
І пийте її
На здоров'я!



Переклад Анатолія Глущака

 
Наші Друзі: Новини Львова