Ввійти Зареєструватися

Література :: Віталій Пригорницький

Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0

Мороз ховавсь у мене, ніби винен
У тому я, що він один донині,
Що йому доля жити в тому світі,
Де на вікні лише чарівні квіти.

Мороз мене прощупував до тіла,
Чіпляв моє волосся голим гіллям,
Неначе винен я, що жовте листя
В асфальт лягло розплавленим намистом.

Мороз мене хлистав зустрічним вітром
І лив під ноги ковзанки амбітні,
Мороз дурів від заздрощів нестерпних,
Авжеж, не знав про горе невичерпне,

Не знав мороз – я одинак такий же,
Хоча на вигляд грізний, сильний, хижий,
Що я також у люті скаженію,
Бо без кохання серце холодніє.

11-11-2015

 

Зберегти TXT формат