Тексти
>
Жанри
>
Повість
«Пошепки, спиняючи відвертість,..»
Сканував: Spring
Джерело: Зі збірки «Слова на віконному склі»
* * *
Пошепки, спиняючи відвертість,
Зречення відтворюю чуже.
Скільки можна ці уста отверзлі
Різати притупленим ножем?
Скільки можна ліцемірить духом,
П'янко озираючись у снах?
Не зболіло - і землиця пухом,
Не вродило - і зітліло в прах.
І боюсь, і тішусь одночасно
Поряд з смертю, поруч із життям.
Що воно таке - примхливе щастя,
Щоб за нього півсебе віддать?
Пошепки, звільняючи оману,
Подумки, звіряючись комусь,
Знов проґавлю, знову не впізнаю,
Не відчую і не відізвусь.
.....