Тексти
>
Жанри
>
Поезія
Сонети
Сонет 130
Не сонячні в моєї пані очі
І не червоні, як корал, вуста;
Перса її ввібрали тьмяність ночі;
На голові – з дротів чорнінь густа.
Я бачив сотні руж, кровних, білих,
Тих кольорів на ній – ані на мить;
І запахів мені багато більше милих,
Ніж той, що з рота в неї палахтить.
Моєї пані рад послухать мову,
Хоч знаю – музика стократ миліш;
З богинею не зрівнюю, та знову:
Не ходить люба – тупає скоріш.
І все ж, не гірше тих моє кохання,
Кого звели фальшивим порівнянням.
Переклав Павло Матюша
.....