Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 27 жовтня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Гамлет, принц датський

Переглядів: 81891
Додано: 08.06.2009 Додав: yasondinalt  текстів: 14
Hi 0 Рекомендую 3 Відгуки 0
Сканував: Aerius Джерело: ae-lib.org.ua
Що межи вами? Чисту правду мов.
Офелія
Він, тату, не одну давав заруку
В знак приязні до мене.
Полоній
Що! Приязнь? Тю! Дівча лиш жовтодзьобе,
Життям не терте, може так казати.
Ти й віриш тим байкам, чи пак зарукам?
Офелія
Не знаю, що й подумати про них.
Полоній
А те, що ти, без сумніву, дитя,
Коли за щире золото їх маєш.
[22]
Проси заруку, донько, найдорожчу,
Щоб ти,- бодай усох мені язик,-
Не заручилась дечим без заручин.
Офелія
Освідчувався він мені в коханні
Шляхетними словами.
Полоній
Отож-бо! Слів тих ненадовго стане.
Офелія
І стверджував слова свої до того ж
Свідоцтвом неба й клятвами святими.
Полоній
Ет, сильця на синиць! Я знаю, дочко:
Як грає кров, язик на клятви щедрий;
Ті спалахи, що світять, та не гріють,
Що гаснуть і в душі, й на язиці
Ту ж мить, коли дається обіцянка,
Ти не бери за полум'я. Надалі
Скупіше виявляй дівочу приязнь,
Своїм чеснотам вартість вищу став,
Аніж словам кохання. Щодо принца,
То знай, що він ще молодий і вільний
Гасать на довшім аркані, ніж можна
Тобі, Офеліє. Не вір нізащо
Його клятьбам. Бо ж клятви - гендлярі,
В них масть не та, що в їхнього убору.
Це посередники в ділах гріховних,
Це звідники святі та божі видом,
Щоб звабити певніше. Ось чому
Тобі віднині бороню рішуче
Хвилинні навіть стрічі й балачки
Із принцом Гамлетом, тобі негожі.
Шануй же мій наказ. Ходи здорова.
Офелія
Я вам корюся, тату.
Виходять.

СЦЕНА 4
Майданчик перед замком.
Входять Гамлет, Гораціо й Марцелл.
Гамлет
Ну й холодно, аж забиває дух.
Гораціо
Заходять зашпори; мороз кусючий.
Гамлет
Котра година?
Гораціо
Скоро, мабуть, північ.[23]
Марцелл
Ні, било вже.
Гораціо
Хіба? А я й не чув. Виходить, близько
Той час, коли блукає тут мара.
Сурми й два гарматні постріли за сценою.
Що це таке, мій принце?
Гамлет
Король не спить, справляє сю ніч учту,
П'є і танцює навісний танець;
Щораз, як рейнського він дзбан осушить,
Литаври й сурми гучно сповіщають
Про подвиг цей його.
Гораціо
Такий тут звичай?
Гамлет
Отож-бо й є.
Хоч сам я тут родивсь і призвичаївсь,
Та, як на мене, нам би більше честі
Зламать той звичай, ніж його держатись.
Пиятика ославила вже нас
На всі народи заходу і сходу;
Нас мають за п'яниць, нас дражнять свиньм
Цей звичай всяке наше добре діло
Знеславлює і зводить нанівець.
Коли, бува, позначує людину
Природний гандж (у тім вона не винна,
Як у своїм народженні - єство
Саме собі не добирає роду),
Або якась надмірна риса вдачі,
Що зносить геть вали й загати глузду,
Чи звичка, що переступає межі
Подобства й чемності,- то та людина,
Тавро своєї вади несучи,
Як знак фортуни чи як дар єства,
Свої чесноти всі,- хай їх без ліку
І хай вони чистіші за святиню,-
Згубила тим однісіньким пороком
Перед судом загалу. Крихта зла
Все благородство здатна очорнити
На сором добрим людям.
Входить Привид.
Гораціо
Гляньте, йде!
Гамлет
Пречисті сили неба, крийте нас!
Блаженний дух чи сатана проклятий,
Чи злинув ти з небес, чи з пекла зринув,[24]
Хай заміри твої лихі чи добрі,-
Твій образ так мені навдивовижу,
Що мушу мовити до тебе.
Батьку, Королю датський, Гамлете!
Озвись! Не дай, щоб згинув я у незнанні,-
Скажи, чому твої стражденні кості,
Поховані по звичаю й закону,
Продерли покрови; чом домовина
Розкрила щелепи свої камінні
І вивергла тебе? Як зрозуміть,
Що ти, вже труп, ізнов при повній зброї
 
Наші Друзі: Новини Львова