Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 26 листопада 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Гамлет, принц датський

Переглядів: 83626
Додано: 08.06.2009 Додав: yasondinalt  текстів: 14
Hi 0 Рекомендую 3 Відгуки 0
Сканував: Aerius Джерело: ae-lib.org.ua
Сестру обняти дайте ще хоч раз.
(Стрибає в могилу)
Тепер засипте і живого й мертву,
Громадьте гору в цій рівнині, вищу
Над Пеліон і над чоло високе
Олімпа синього.
[104]
Гамлет
(підходить ближче)
Хто той, чий смуток
Такий глибокий, а слова печалі
Такі гіркі, що вражені світила,
Зачувши їх, спиняють рух свій вічний?
Я - Гамлет датський.
(Стрибає в могилу)
Лаерт
В пекло забирайся!
Гамлет
Негоже молишся.
(Бореться з ним)
Будь ласка, пальці геть з мойого горла.
Дарма, що я не запальний, мов порох,
Але в мені є щось таке страшне,
Чого боятись слід. Ану, геть руки!
Король
Гей, розніміть їх.
Королева
Гамлете, мій сину!
Усі
Панове!
Гораціо
Принце мій, прошу, вгамуйтесь.
Придворні розводять їх, і вони виходять з могили.
Гамлет
Ні, ладен з ним я битися за це,
Аж доки не склеплю повік назавжди.
Королева
Але за що?
Гамлет
Офелію любив я.
Я так її любив, що й сорок тисяч
Братів, з'єднавши всю свою любов,
Мою не здужали б. На що ти здатен
Для неї?
Король
Він, Лаерте, божевільний.
Королева
Заради бога, не дражніть його.
Гамлет
До ста бісів! Кажи, на що ти здатен?
На плач? На бій? На голод? На страждання?
Чи пити оцет? З'їсти крокодила?
Я теж. Прийшов ти скиглити сюди?
Мені на встид ускочити в могилу?
Живцем себе похоронить? Я теж.
Базікаєш про гори? Хай навернуть
На нас мільйони десятин, щоб насип
Сягав верхів'ям до самого сонця,
Щоб за бородавку здалася Осса!
[105]
Гей ні, хоч просторікуєш ти красно,
Я можу ще красніш.
Королева
Це чистий безум;
З годину помордує так його,
А потім тихий, наче та голубка,
Що вивела свої пташата любі,
Його повиє спокій.
Гамлет
В чому річ?
Звідкіль у вас ненависть ця до мене?
Я завжди вас любив. Ну, та дарма.
Нехай вергає гори Геркулес,
Нявчати буде кіт, брехати - пес.
(Виходить)
Король
Гораціо, пильнуй його, будь ласка.
Гораціо виходить.
(До Лаерта)
Терпи й розмову не забудь вчорашню.
Ми справі хід дамо. Гертрудо люба,
Хай сина вашого оточить догляд.
Живий надгробок на могилі стане;
Година миру прийде і до нас;
Чекати нам уже недовгий час.
Виходять.

СЦЕНА 2
Кімната в замку.
Входять Гамлет ї Гораціо.
Гамлет
Оце й усе. Тепер дозволь про інше.
Ти всі обставини запам'ятав?
Гораціо
Запам'ятав, аякже!
Гамлет
Я в серці відчував якусь борню,
Що не давала спать мені. Здавалось,
Я в дибах, мов бунтар, лежу. І раптом...
Хвала поспішності, бо ця поспішність
Стає в пригоді часом нам, коли
Глибокий задум гине. Це доводить,
Що провидіння справу довершає,
Хай хоч які в нас наміри.
[106]
Гораціо
Це так.
Гамлет
Виходжу я з каюти
В морськім плащі наопаш. В темноті
Навпомацки шукаю їх. Знаходжу.
Намацую пакунок, з ним вертаюсь
До себе. Страх забуде всі манери.
Зухвало розпечатав я листа
Його величності і прочитав -
O підлість королівська! - повеління,
В якім так красномовно говорилось
Про Данії та Англії безпеку,
Якій загрожує моя особа,
Що по прочитанні, без зволікань,
Не нагостривши навіть і сокири,
 
Наші Друзі: Новини Львова