Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 27 жовтня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Гамлет, принц датський

Переглядів: 81892
Додано: 08.06.2009 Додав: yasondinalt  текстів: 14
Hi 0 Рекомендую 3 Відгуки 0
Сканував: Aerius Джерело: ae-lib.org.ua
Королева
Чого ти хочеш? Ти ж не вб'єш мене?
Ґвалт, ґвалт, рятуйте!
Полоній
(за килимом)
Гей, сюди, рятуйте!
Гамлет
(вихоплює меча)
Чи ба! Пацюк! Готовий, закладаюсь.
(Протинає килим)
Полоній
(за килимом)
Мене убито!
Королева
Що ти скоїв, леле!
Гамлет
Не знаю. Там стояв король?
Королева
О, що за навісний, кривавий вчинок!
Гамлет
Він менш лихий, ніж, вбивши короля,
За мужа взяти брата короля.
Королева
Убивши короля?
Гамлет
Так, паніматко, так.
(Піднімає килим і бачить Полонія)
Ти, жалюгідний, необачний дурню!
Прощай! Я цілив вище, ніж поцілив.
Прийми, що суджено тобі, й затям,
Що надто метушитись небезпечно.
Ви ж не ламайте рук. Не треба, сядьте.
Це я зламаю серце вам, якщо
Воно лише з крихкого матер'ялу
І не стужавіло ще так в нечесті,
Що вкрилось панцером проти чуття.
[72]
Королева
Що я вчинила, Що язик твій, сину,
Насмів сичати так?
Гамлет
Такий ваш вчинок,
Що він рум'янець скромності поганить,
Лукавством цноту зве; зриває рожу
З ясного чола чистого кохання
Й кладе тавро. Він обертає шлюбні
Обітниці на клятви картяра;
З обіцянок у вірності довічній
Виймає душу він і залишає
Пусті слова. Стидом палає небо.
Лице землі, засмучене тим вчинком,
Так спохмурніло, мов напередодні
Страшного суду.
Королева
Лихо, що за вчинок?
Слова твої - неначе грім жахний.
Гамлет
Погляньте-бо на цей портрет і цей.
Майстерні тут подоби двох братів.
Яка краса на цім виду, дивіться:
Волоссям Феб; чолом Юпітер сам;
Зір наче в Марса, владний та суворий;
Поставою швидкий Меркурій, щойно
Спустився він на гору небосяжну;
Сполука всіх чеснот в єдинім тілі,
Де кожний бог лишив свою печать,
Щоб світ пізнав достойний образ мужа.
То був ваш чоловік. Сюди погляньте:
Це єсть ваш чоловік; як ржавий колос,
Згубив він і здоровий. Де в вас очі?
Хіба міняють чисту полонину
На пашу у болоті? Де в вас очі?
Не звіть любов'ю це, бо в вашім віці
Шал крові вгамувавсь, примовк, ущух,
Скорився розсуду. А що за розсуд
Зміняв би те на це? Ви живете,
Тож маєте й чуття, але вони
В паралічу. Безумство так не схибить,
Не полонить чуттів настільки, щоб
Не збереглась здорова частка глузду,
Що вбачить тут різницю. Що за біс
Вас, наче в піжмурки, так заморочив?
Адже ні зір, ні дотик ваш, ні слух,
Ні нюх - ні жоден орган почуття,
Коли б він навіть хворий був, не міг би
[73]
В таку оману вас ввести,
О сором, де рум'янець твій? О пекло,
Якщо бунтуєш кості літній ланці,
То молодість палка хай чистоту,
Мов віск, розтопить на своїм огні.
Не сором, що потужний пал змагає.
Коли горить і лід, коли вже й розум
Свашкує хтивості.
Королева
О годі, сину!
Звернув мені ти очі в глиб душі:
У ній тепер я чорні плями бачу,
Яких нічим не вивести.
Гамлет
Як можна
В смердючій, заяложеній постелі,
В розпусті парячись, на купі гною
Милуючись, кохаючись...
Королева
О годі!..
Мені ножем слова ці крають уші.
Замовкни, Гамлете!
Гамлет
Убивця, гад!
Цей раб не варт пилюки, де ступав
Колишній ваш владар. На троні - блазень.
Це злодій кишеньковий, що поцупив
Державу й владу, а саму корону
В кишеню заховав!
Королева
О годі! Цить!
Гамлет
Король в блазенських клаптях...
Входить Привид.
Спаси мене і крилами повий,
 
Наші Друзі: Новини Львова