Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 27 жовтня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Гамлет, принц датський

Переглядів: 81890
Додано: 08.06.2009 Додав: yasondinalt  текстів: 14
Hi 0 Рекомендую 3 Відгуки 0
Сканував: Aerius Джерело: ae-lib.org.ua
Гільденстерн
Щасливі тим, що не в надмірнім щасті. Ми не на шишці ковпака Фортуни.
Гамлет
Але й не на підошвах її черевиків?
Розенкранц
Ні там, ні там, мій пане.
Гамлет
Тобто ви живете біля її поперека, чи то в- самому осередді її розкошів?
Гільденстерн
Та десь посередині, в скромному місці.
Гамлет
В скоромному місці Фортуни? Ой, велика правда; це відома потіпаха. Що нового?
[42]
Розенкранц
Нічого, крім хіба того, що світ став чесний.
Гамлет
Виходить, скоро страшний суд... Але ваша новина неправдива. Дозвольте спитати докладніше: чим ви, мої добрі друзі, завинили в Фортуни, що вона вас послала сюди, в тюрму?
Гільденстерн
В тюрму, принце?
Гамлет
Данія - тюрма.
Розенкранц
Тоді весь світ - тюрма.
Гамлет
Та й добряча; у ній стільки буцегарень, темниць, підземель. Данія - одне з найгірших.
Розенкранц
Ми не такої думки, принце.
Гамлет
Ну, то вам вона не тюрма. Бо нічого ні доброго, ні злого нема, а наше мислення утворює те чи те. Мені вона тюрма.
Розенкранц
То значить, ваша честолюбність зробила її тюрмою; вона затісна для вашого духу.
Гамлет
О боже, мені вистачило б і горіхової шкаралупи. Навіть у ній я міг би вважати себе за владаря безкрайого простору, якби мені не снилося лихих снів.
Гільденстерн
А ті сни і є ваша честолюбність. Адже сама мрія честолюба просто тінь сну.
Гамлет
А сам сон - тільки тінь.
Розенкранц
Правда, а по-моєму, честолюбність така легка й плинна сама по собі, що це всього лише тінь тіні.
Гамлет
То виходить, що жебраки - це тіла, а королі й пихаті герої - тіні тих жебраків. Чи не піти нам до двору? Бо, слово честі, я не в силі розумувати.
Розенкранц і Гільденстерн
Ми вам до послуг.
Гамлет
Не треба. Я не бажаю вас рівняти до решти моїх слуг. Адже, признатись вам по честі, мене й так аж надто добре доглядають. Але, не в службу, а в дружбу, чого ви в Ельсі-норі?
Розенкранц
Щоб вас відвідати, мій принце, та й усе.
Гамлет
Злидар, як я, бідний і на подяку. Але дякую вам, дарма що моя дяка, любі друзі, і шеляга не варта. По вас не посилали? Вам самим забаглось мене побачити? Зі своєї охоти? Будьте чесні зі мною. Ну-бо, кажіть.[43]
Гільденстерн
Що ж нам казати, принце?
Гамлет
Та що хочете! А тепер ближче до діла. По вас послали. У ваших очах видно щось ніби признання, і вам не вистачає спритності, щоб його приховати. Я знаю, що ласкаві король і королева вас викликали.
Розенкранц
3 якою метою, принце?
Гамлет
Це вже ви маєте мені з'ясувати. Але заклинаю вас правом товариша, молодістю, що нас єднає, обов'язком, який накладає на нас наша невмируща дружба, і всім ще дорожчим, чим зворушив би вас кращий красномовець, будьте прямі й щирі зі мною, чи посилали по вас, чи ні?
Розенкранц
(стиха, до Гільденстерна)
Що казати?
Гамлет
(убік)
Еге, ви вже в мене на оці.
(Вголос)
Як ви мене любите, не крийтесь.
Гільденстерн
Нас, принце, викликано.
Гамлет
Я скажу вам нащо. Мій здогад дозволить вам нічого не визнавати, і ваша обіцянка тайни перед королем і королевою не злиняє ні на пір'їну. Останнім часом - сам не знаю з чого - я втратив усю свою жвавість, занедбав усі звичні справи. І справді, так важко стало моїй натурі, що ця добряча споруда, земля, здається мені безплідною скелею серед моря; а оцей пречудовий повітряний намет, оце прекрасне склепіння небесне, оця велична покрівля, уцяцькована золотими вогнями,- це все видається мені не чим іншим, як бридким тлумищем отруйних випарів. Що за майстерний витвір чоловік! Який шляхетний розумом! Який безмежний хистом! Як вражає й дивує доцільністю постаті й рухів! Дією подібний до ангела! Тямою - до божества! Окраса всесвіту! Найдовершеніше з усіх створінь! Одначе, що мені ця квінтесенція праху? Чоловік не тішить мене... ані жінка, дарма що своїм усміхом ви ніби кажете про інше.
Розенкранц
Принце, нічого такого в мене й на думці не було.
Гамлет
Так чого ж ви тоді сміялись, коли я сказав, що чоловік не тішить мене?
Розенкранц
Мені спало на думку, принце, що коли вас людина не тішить, то яка пісна гостина буде у вас акторам. Ми їх нагнали по дорозі, вони їдуть сюди, щоб стати вам до послуги.
[44]
Гамлет
Той, що грає короля, буде бажаним гостем; його величність дістане від мене данину; мандрівний лицар поорудує щитом та списом; полюбовник дарма не зітхатиме; дивак сумирно докінчить свою роль; штукар попосмішить тих, кого легко насмішити; а героїні вільно буде вилити душу в слова, хоч і кульгатиме білий вірш. Що це за актори?
Розенкранц
Ті самісінькі, що звичайно так тішили вас; столичні трагіки.
Гамлет
3 якого ж лиха вони мандрують? Осілість давала їм більше і слави, і зиску.
Розенкранц
Я гадаю, останні новацтва наробили їм шкоди.
Гамлет
Чи в такій же вони шані тепер, як тоді, коли я був у місті? До них так само вчащають?
Розенкранц
Ні, тепер, признатись, не те.
Гамлет
3 чого б це? Стали гірше грати?
Розенкранц
Та ні, трудяться ревно, так, як звикли. Але завелось кубло дітвори, неоперених соколят, що верещать гучніш над усяку міру, а їм страшенно за це плещуть. Отакі тепер у моді; і так вони лають звичайний театр (так вони його називають)-, що навіть людина зі шпагою рідко наважується туди заходити, боячись гусячого пера сатириків.
Гамлет
Що? Вони діти? А хто їх утримує? Як їм платять? Чи вони держатимуться свого ремесла лиш доти, доки в них голосу? А згодом, ставши простими акторами,- а на це схоже, як не буде в них кошту на краще,- чи не скажуть вони, що самі автори скривдили їх, змусивши їх вселюдно ганьбити свій власний спадок?
Розенкранц
їй-богу, з обох сторін було чимало галасу, а публіка не вважає за гріх під'юджувати їх на спір. Якийсь час і грошей за п'єсу не платили, якщо поет і актор не доходили до навкулачок.
Гамлет
Невже?
Гільденстерн
Ой, багато голів було розбито.
Гамлет
І хлоп'ята взяли гору?
Розенкранц
Авжеж, принце, взяли; навіть Геркулеса з його ношею подужали.
Гамлет
Не така це й дивина. От мій дядько став королем Данії, і ті, що показували йому язика, доки жив батько мій, тепер дають по двадцять, сорок, п'ятдесят, а то й сто дукатів за [45] його портрет у мініатюрі. Хай йому біс, тут щось надприродне, якби філософія та могла дошукатись!
Сурми за сценою.
Гільденстерн
Це актори.
Гамлет
Панове, вітаю вас із прибуттям до Ельсінора. Ваші руки! Гостей годиться вітати з належною ґречністю й церемонією; дозвольте й мені честити вас у такій манері, щоб після моєї зустрічі з акторами (вельми ласкавої принаймні на вигляд) вам не здалося, ніби я приймаю їх гостинніше, аніж вас. Вітаю вас. Одначе мій дядько-батько й моя тітка-мати ошукалися.
Гільденстерн
Чим, любий принце?
Гамлет
Я божевільний тільки під норд-норд-вест, а коли вітер з полудня, яструба від чаплі я відрізню.
Входить Полоній.
Полоній
Здорові були, панове!
Гамлет
Чуєте, Гільденстерне, і ви теж, Розенкранце? На кожне вухо по слухачу. Ця велика дитина, яку ви бачите, ще з пелюшок не вийшла.
Розенкранц
 
Наші Друзі: Новини Львова