Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 27 жовтня 2020 року
Тексти > Жанри > Поезія

Гамлет, принц датський

Переглядів: 81878
Додано: 08.06.2009 Додав: yasondinalt  текстів: 14
Hi 0 Рекомендую 3 Відгуки 0
Сканував: Aerius Джерело: ae-lib.org.ua
Рейнальдо виходить. Входить Офелія.
Ну що, Офеліє? В чім клопіт?
Офелія
Ох, таточку, я так перелякалась!
[34]
Полоній
Чого, крий боже?
Офелія
Коли я шила у своїм покої,
Принц Гамлет - геть розхристаний, без шапки,
У непідв'язаних, брудних панчохах,
Обвислих, мов кайдани на ногах,
Блідий як сніг, колотяться коліна,
А на виду така страшна розпука,
Мов просто з пекла вирвавсь розповісти
Страшні страхіття,- увійшов до мене.
Полоній
3 кохання стратив глузд?
Офелія
Не знаю, тату,
Але боюсь, що справді.
Полоній
Що ж казав він?
Офелія
Схопив мене за п'ясть і стиснув міцно,
Ступив назад на довжину руки,
А другою от так прикривши очі,
Втопив їх у моє лице, мов хтів
Намалювать. Стояв він довго так;
Тоді, мені потрясши злегка руку,
Хитнувши тричі ось так головою,
Зітхнув до того жалісно й глибоко,
Мов зараз в нього серце розпадеться
І прийде смерть; тоді, мене пустивши
І дивлячись через плече, пішов,
Немов і без очей дорогу бачив.
Так аж за двері вийшов він наосліп,
І зір його ввесь час був на мені.
Полоній
Ходім; нам треба короля знайти.
Видиме тут любовне божевілля,
Яке людей своїм шаленством губить,
Штовхаючи на вчинки відчайдушні,
Таке ж, як інші пристрасті під небом,
Що мучать смертних. Жаль... Чи не сказала
Ти цими днями прикрого йому?
Офелія
Ні, батечку, але, як ви веліли,
Його писань не брала й не пускала
Його до себе.
Полоній
От і з'їхав з глузду.
Шкода, що я не зрозумів як слід
І легковажив Гамлета. Боявсь я,
Що він лиш бавиться тобі на згубу.
Клену свої страхи! Старим властиво
[35]
В обачності переступати міру,
Як молодим на неї не вважати.
Ходім до короля; він мусить знати.
Признання хай на нас накличе гнів,
Але таїтись гірше й поготів. Ходім.
Виходять.

СЦЕНА 2
Кімната в замку. Фанфари.
Входять король, королева, Розенкранц, Гільденстерн та почет..
Король
Привіт вам, Розенкранце й Гільденстерне!
З бажання вас побачити, водночас
І в вашій службі маючи потребу,
Ми вас покликали. Ви, певне, дещо
Про Гамлетову зміну вже чували;
І справді, він ні внутрішньо, ні зовні
Себе вже не нагадує. Що інше,
Крім батькової смерті, так могло
його з самовладанням розлучити,
Я не збагну. Тож вас прошу обох,
Що змалку поруч з ним росли, йому
Сусідячи і вдачею, і віком,
Ласкаві будьте, при дворі у нас
На час лишитись, вашим товариством
Втягти його в розваги та й дізнатись,
Як випаде нагода, що таке,
Нам не відоме, так його гнітить.
Тоді ми принца зможемо зцілити.
Королева
Панове, вас він згадує всякчас,
І певна я, нема ще двох на світі,
До кого він прихильніший. Як ви
Охочі згоду й ласку нам явити
Тим, що свій час на час нам віддасте,
Назустріч нашим помислам пішовши,-
Віддячено вам буде за гостину
По-королівськи.[36]
Розенкранц
В силу прав монарших
Свою високу волю королівську
Ви можете повити не в прохання, Але в веління.
Гільденстерн
Корячись обидва,
Ми завжди вам до послуги готові.
Повинність прихиливши вам до ніг,
Ждемо лише наказу.
Король
Ми вдячні, Розенкранце й Гільденстерне.
Королева
Ми вдячні, Гільденстерне й Розенкранце.
Прошу, негайно йдіть до мого сина,
Що так змінився. Гей, хто-небудь там,
До Гамлета панів цих проведіть.
Гільденстерн
Дай господи, і наше товариство
Поможе й звеселить його.
Королева
Амінь!
Розенкранц, Гільденстерн і дехто з почту виходять. Входить Полоній.
Полоній
Посли з Норвегії, королю мій,
Щасливо повернулись.
Король
 
Наші Друзі: Новини Львова