Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: четвер, 19 вересня 2019 року
Тексти > Жанри > Поезія

Сонети :

29 сонет

Переглядів: 7806
Додано: 05.03.2006 Додав: Kalyna  текстів: 35
Hi 1 Рекомендую 0 Відгуки 1
Зневажений і долею, й людьми,
Плачем тривожу небеса даремне,
Становище відреченого темне
Клянучи, обмиваюся слізьми.

Надіями багатшим прагну буть,
Мінятись долею готовий з тими,
Хто друзями оточений палкими,
Кому лягла в мистецтві краща путь.

Тоді, згадавши раптом я про тебе,
Картаю сам себе за слабість ту.
Від хмурої землі у висоту
Я гімн, як жайворон, несу до неба.

Я промінять ніколи б не хотів
Твою любов на славу королів.

.....
 

Відгуки 1

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 
  • 0 0
    Переклав Дм.Паламарчук.

    А от переклад Д.Павличка:

    Коли своє становище кляну,
    Зневажений, знедолений до краю,
    Коли з глухого неба талану
    Я надаремно, плачучи, прохаю,

    Тоді мінявся б долею з таким,
    Хто має більше друзів і надії,
    Хто розумом прославився метким,
    Хто словом віртуозно володіє.

    Але, тебе згадавши, тую ж мить
    Єство моє стає таке щасиливе,
    Як жайвір, що возноситься в блакить

    І на воротях раю творить співи.
    Я не віддам,- хоч би й господь звелів,-
    Твою любов за блага королів.
Наші Друзі: Новини Львова