Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 25 травня 2019 року

2005 / Переклади з Кароля Войтили у книзі «Острів Милосердя» : Пісня про потаємного бога (фрагменти) : I. :

Узбережжя, сповнені тиші

Переглядів: 2868
Додано: 11.10.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
Узбережжя, сповнені тиші

1.
З порогу вже проглядаються далекі заплави тиші.
Не перефуркнеш туди, як птах.
Мусиш стати й вдивлятись
усе глибше й глибше,
доки не зможеш душу дістати із дна.

Споглядань там жодна зелень не наситить,
не повернуть очі з баговиння.
Хоча й гадав: схова тебе життєве сито
від Життя на глибинах.

З нурту того — пам’ятай — вороття незнані.
Сповитий вічною красою тайни!
Тривай же! Без павз у ширянні
тіней, мусиш тривати
все ясніш — як востаннє.

Та все ж поступаєшся перед Кимсь, хто звідтам надходить,
.....
 

Відгуки 0

Щоб лишити відгук авторизуйтесь: Ввійти Зареєструватися
 
 
Наші Друзі: Новини Львова