(Пам'яті колеґи по праці)
(Пам’яті колеґи по праці)
1.
Був не сам. Його м’язи вростали в людський огром,
допоки здіймали молот і пульсували напругою —
лиш тривало це доти, доки чув під ногами
ґрунт,
доки скроні валун не розтрощив
і серце не зупинилось.
2.
Взяли тіло, йшли мовчкома, слід у слід.
3.
Труд ще сходив із нього з якоюсь кривдою.
Були у сірих блузах, чобітьми болото місили.
Унаочнили, власне, все те,
що між нами й має скінчитись.
4.
Час його знагла завмер. У годинниках
.....