Тексти
>
Жанри
>
Поезія
Поезіє! Вітчизно мого духу…
* * *
Поезіє! Вітчизно мого духу,
моя остання крапле крові!
Допоки ти живеш у ріднім слові,
допоки прагнеш душі поєднати, —
триватиме людина!
І людині
потрібна буде невсипуща мати.
Пильнуй же, Неню, не давай приспати
мандрівне слово. Перед ним — віки.
Йому ще стільки верховин здолати…
І знову йти. Аби ж дійти таки!
Вітчизнонько! Та праведна турбота
увіллє в слово мудрості й снаги —
не переймуть його ні скрута, ні торги
у прагненні надхненної роботи.
Поезіє! Кровинонько моя,
пребудь у слові духом — не ім’ям.
Не дай йому спочити край дороги,
не дай упитися ні злом, ні похвальбою,
.....