Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: середа, 26 червня 2019 року
Тексти > Жанри > Поезія

Лектура з Павла Русина

Переглядів: 2623
Додано: 09.10.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
ЛЕКТУРА З ПАВЛА РУСИНА

Вагаємося лиш, коли непевні,
та, лиш упевнились, — пора засумніватись.
Адже наш сумнів — то слуга сумління,
його боятись нам не випадає.
Є ніч. Є день. Суть правда в нас
і кривда,
бо й так бува: на чорне кажуть біле…
Але чи мож дві правди примирити?
Чи так було, щоб кривда відступила?
За правду — радно,
а по кривді — кривдно.
Але ж не всі отак собі міркують, —
у кого сила — в того, кажуть,
правда.
Така в життя первинна серцевина.
Добро і зло в людині — воєдино,
хоча й не кожному припали рівні долі.
…А дерево росте собі, мов правда,
спокійно, гідно, зовсім без погорди…
Не гріх у ясена повчитися й людині,
коли зуміє осягнути сутність
його простої сонячної вдачі.
Жорстокість і відвага — їх од крові
ми перейняли ще в печернім віці…
Але ж як мало ще навчилися в дерев!
Не тільки — ясен дуб, смерека, явір
являють нам любов, якої не зіскати…
Не завше велетні — калина терпелива
і та навчить добру незгірш Сократа.

Як нам потрібно вчитися, братове,
як ще багато слід нам осягнути!..
Ми ж бо вагаємось, лише коли не певні,
а лиш упевнившись — пора засумніватись.

 
Наші Друзі: Новини Львова