Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 17 серпня 2019 року
Тексти > Жанри > Поезія

Споглядання дерева (вибране) :

Дума про покликання

Переглядів: 2282
Додано: 09.10.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
ДУМА ПРО ПОКЛИКАННЯ

/Пам’яті М. О. Шолохова/

Стогнало небо. Шляхи, мовби сірі воли,
підпливали кров’ю.
Степів розкрилля
не смерчі рвали на пасмуги крику.
Син у батька цілив такою страшною любов’ю,
що й пам’ять оберталась на кригу.
І плакали коні, аж стрілялися козаки…
І ворог був поряд.
Але ж як далеко
тра’ було бачити, що вмерти нам не з руки
хоча б тому, що вернувся над хату лелека.
Час був нечувано молодий!
А крила мав гострі, як шабля вранці.
І кожен помах тих крил родив
не пісні — новобранців.
А світ же довкола — сама рідня.
То хто ж завинив? Кому квота ця?
Чому ж голова білочубого дня
від дому до Дону
котиться?!

“Ой, Михайле, Михайлику, Михайлятко ти моє,
не ходи ти на війноньку — нехай батько іде”.

І небу не знати, якою сивинкою
він вернувся тоді до неньки,
якою росинкою, якою часинкою
над словом — безсонням її —
тенькнув…

“Батько старенький на світі нажився,
а ти, молоденький, та й ще не женився”.

А час летів.
Як шабля навздогін!
Час даленів шаблями, мов щаблями…
Чекала доля. І чекав загін.
І Дін чекав чаїними жалями.
Чекало й слово… Так чекає кров
на голос крові. Так чекає праці
отецька нива… Шаблю — на перо,
і знову — бій.
І знов любов — у шанці.
На те й козак. Не цяцька під ребром —
там дзвін гуде. Козацьке там добро!
Але й добру потрібні новобранці…

Він їх народжував. Не так, як небо — день,
не так, як пісню жайворонок ранній.
Він їх — народжував.
Як деревина — вгень,
він їх плекав,
як воїн
рвану рану.
Аби козацька слава та й не одцвіла,
щоб омела не кублилась у неї на грудях,
щоб любов — була, щоби правда була,
щоби віра не ходила з торбою по людях.
Щоб не стогнало небо.
Щоб сірі воли шляхів не корчилися з болю,
а ніч не роздирала планету на чорні пасмуги крику,
щоб син у батька ніколи не цілив
такою страшною любов’ю,
котра й пам’ять обертає на кригу.

 
Наші Друзі: Новини Львова