Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 05 квітня 2020 року
Тексти > Тематики > Історична  ::  Тексти > Жанри > Поезія

Отам, на розі миру і війни

Переглядів: 3845
Додано: 06.02.2011 Додав: Студент1  текстів: 725
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Студент1 Джерело: Збірка віршів "Обличчям до багаття" (1985)
<
1
>
ОТАМ, НА РОЗІ МИРУ І ВІЙНИ


Ми топчемо комусь саманну хату —
в ній тепло буде в зими снігові,
доволі хліба, і дітей багато,
й кімнат у хаті буде цілих дві.
Заміс густий і колеться солома,
щербатий дядько пісню вже завів —
напевно, він для хати знає слово.
В ній тепло буде в зими снігові.
Дивлюсь: моя випростується мати,
неначе бачить — там, серед завій,
доволі хліба, і дітей багато,
й кімнат у хаті буде цілих дві.

Та що ви, дядьку, плачете! Не треба...
Як глей густий — візьму води, поллю.
Я скоро, скоро виросту до неба
і вам «подушечок» тоді куплю.
І всім, усім. А ви співайте, дядьку.
Ну що вам так дались ті Соловки?..
Ви чуєте? Сусід узяв двохрядку.
А в нього ж пальців п’ять на дві руки.

Баби зберуться — около побілять.
Рівненько призьбу підведуть дівки.
І весь куток — даремно, що неділя, —
вітатися не буде навкидьки...
Бо так скажено витина двохрядка
отам на розі миру і війни,
бо сльози витира щербатий дядько,
бо сироти — то і його сини.
І що дарма журитись та зітхати —
учора, нині, доки білий світ
ми топчемо комусь саманну хату,
в ній тепло буде в зими снігові.

26-27.02.1983


 
Наші Друзі: Новини Львова