Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 23 липня 2019 року
Тексти > Жанри > Поезія  ::  Тексти > Тематики > Громадянська

Незрячі діти, мовби каченята

Переглядів: 462
Додано: 07.02.2018 Додав: Студент1  текстів: 725
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Студент1 Джерело: Електронна версія нової збірки
<
1
>
* * *

Незрячі діти, мовби каченята,
чалапають повз мене вздовж стіни,
їм завжди конче необхідно знати,
дме вітер із якої сторони…
Так пильно прислухаються до світу,
аж серця стук вчуваючи свого —
і що тут скажеш: діти всюди діти,
а їм назустріч і вода й вогонь…
Передніх плечі — руку треба класти,
а задній руку на твоє плече,
і разом так на темряву у наступ —
і зась воді, й вогонь не обпече…
Якби ж то світ без сліпоти у зрячих!..
Тростина біла, мов міношукач.
Вслухатися, блукати в сміху, в плачі
у дні, що обмина тебе навскач…
Вважатися гидкими у загалу,
і виростати всім святим на зло,
й душею прозрівати хоч помалу,
допоки снігом світ не занесло.
Щодня до ночі рухатися безбач,
світ, крім свічок, нічим не присвітив,
не знати й з ними, хоч би їх і безліч,
як зрячих позбавляти сліпоти.
Не всім удасться лебедями стати…
Вслухаюся. То — крил немовби шум…
І я іду назустріч каченятам,
й гидкими називати не спішу.

05.02.2018. Гімназія імені В. Г. Короленка


 
Наші Друзі: Новини Львова