Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: вівторок, 15 жовтня 2019 року
Тексти > Тематики > Громадянська  ::  Тексти > Жанри > Поезія

То манна з неба, то батіг, то пряник

Переглядів: 769
Додано: 09.12.2016 Додав: Студент1  текстів: 725
Hi 0 Рекомендую 2 Відгуки 0
Сканував: Студент1 Джерело: Електронна версія нової збірки
<
1
>
* * *

То манна з неба, то батіг, то пряник —
до них ішли, збиваючись із ніг,
не помічаючи, що зверху прямо
летить правічний білий-білий сніг...
Йому підвладні родичі й безрідні,
в його облозі вождь і козопас.
Коли пора?.. Опівночі, опівдні.
А часу не потрібно про запас.
Свистить батіг, для холуїв – що скрипка.
І кришать пряник – жмені підставляй,
коли не передсмертний голос хрипко,
коли ти багатомільйонна тля…
Хрести й хрести. І горбики безмовні.
Понад життями — воля копача.
А серед свідків — тільки місяць вповні,
якщо ж на вщербі — хай недобача…
Батіг, і пряник криються під снігом,
лиш час від часу стрельне щось звідтіль,
іще крихти (та ситому ж на втіху)
від голубів сховає заметіль…
Навспак не йтиме сніг? Якби ж то справді!..
Мороз не вічний? Діждемось одлиг?
Чого ж чекають наші душі спраглі,
не вперше відбиваючись од лих?
Не манни з неба, не вечері з дурнем,
і не екстракту владної сльози…
Що світ не колумбарій з прахом в урнах —
чиї з-під снігу, наші голоси?!!

3.12.2016

 
Наші Друзі: Новини Львова