Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 22 січня 2021 року
Тексти > Жанри > Поезія  ::  Тексти > Тематики > Громадянська

Досвітній народ, він чомусь мовчазливий і чорний

Переглядів: 1392
Додано: 09.01.2016 Додав: Студент1  текстів: 725
Hi 0 Рекомендую 1 Відгуки 0
Сканував: Студент1 Джерело: Електронна версія наступної збірки
<
1
>
* * *

Досвітній народ, він чомусь мовчазливий і чорний,
вокзали й зупинки вчуваючи віддалеки, –
чи ще повернутись не може ніяк із учора,
чи вже щодо завтра його обсідають думки.

Одірве квиточка байдужий водій чи забуде –
дорогу диктує свій настрій і, певно, свій час…
Не натовп же і не юрба, просто люди,
та жевріє в кожнім, не згірш як у храмі свіча.

Спішить до світанку і темні світлішають лики,
а здалеку роєм гуде, мов шука бджоляра,
та був щоб здоровим, а не безнадійно великим,
і знавсь, як бджола, щоб на запахах і кольорах.

Досвітній народ, він такий – неповторно звичайний.
І ні мовчазливим, ні чорним не буде, хоч вбий.
І річечка Лопань – не згірш ніж престольна Почайна.
Й проміння на ликах, немов на світанку доби.

Він ходить не в ногу, команди не слухає «Струнко!»,
вокзали й зупинки щоденно даються взнаки.
У душах для сонця лишає порожні чарунки,
як місце для меду тримають завжди стільники.

14.11.2015. Деркачі – Харків

 
Наші Друзі: Новини Львова