Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: неділя, 18 квітня 2021 року
Тексти > Тематики > Навчальна

!_Творчі роботи :

Тема любові у творчості В. Маяковського

Переглядів: 5831
Додано: 23.05.2011 Додав: 小説  текстів: 16336
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
ТЕМА ЛЮБОВІ У ТВОРЧОСТІ В. МАЯКОВСЬКОГО


Мне ни один не радостен звон,

Кроме звона твоего любимого имени.


В. Маяковський. \"Лілічка\"



В. Маяковського вважають поетом політичним. Він ставив перед собою одне завдання: сприяти поетичним словом революційній перебудові життя. \"Я хочу, чтоб к штыку приравняли перо\", — писав поет. Але він ніколи не цурався ліричної теми кохання.

У всіх віршах Маяковський страждає, благає про кохання (\"Лилечка\", \"Люблю\"). Але вже в поемі \"Облако в штанах\" вічна тема любові виражається затято, пристрасно: \"Громада-любовь\", \"Громада-ненависть\". В \"Облаке в штанах\" крик \"Долой вашу любовь!\" зливається із криками \"Долой ваше искусство\", \"Долой ваш строй\", \"Долой вашу религию\". Ідея поеми, її пафос — у беззастережному запереченні буржуазних стосунків, у чому б вони не виявлялися, і в утвердженні величі людини, мрії про вселюдське щастя.

У 1922— на початку 1923 року він написав і видав дві поеми про кохання: \"Люблю\" і \"Про это\". Поета звинувачували у роздвоєності, у непослідовності. Але ж ще недавно в \"Приказе № 2 по армии искусств\" він сам знущався з \"любовних ліриків\":



Кому это интересно,

что — \"Ах, вот бедненький!

Как он любил

и как он был несчастным\"?

Але ж він боровся не проти теми кохання в поезії, а проти вульгаризації цієї теми, проти перетворення її у засіб відтворення тільки особистих переживань.

Його лірика, в тому числі любовна, не є чимось відокремленим від усього, що писав поет. Вона також має свою \"громаду-любов\".

Лірика, як і його поетична публіцистика, сатира, насичена соціальним, політичним змістом. У Маяковського та чи інша тема завжди була відбитком життєвої необхідності, суспільної потреби. Саме так виникла в нього тема поеми \"Люблю\". Революція, яка докорінно змінила суспільні відносини між людьми, підказувала необхідність перебудови і особистих стосунків. Сам Поет засуджує стосунки в коханні, які встановлюються в обивательському середовищі, де \"между служб, доходов и прочего изо дня в день очерствевает сердечная почва\" і де \"любовь поцветет, поцветет и скукожится\". Він протиставляє їй любов свого серця. Його любов інша: вона велика, сильна, непорушна. Кінець поеми звучить урочистим гімном відвертості, глибини і сталості почуття любові.



Не смоют любовь

ни ссоры,

ни версты.

Продумана,

выверена,

проверена,

Подъемля торжественно

стих строкоперстный,

клянусь —

люблю...



Це поєднання особистого і суспільного виявилося і в поемі \"Про це\". Основний конфлікт у поемі між ліричним героєм, який бореться за нові стосунки у суспільному і особистому житті, і лицемірством, що закріпилося в побуті. Відбувається зіткнення \"любові-громади\" нової людини із \"курячою любов'ю\" міщанина.



Так что ж?

Любовь заменяется чаем

Любовь заменяется штопкой носков?



Трагедія в тому, що кохана жінка виявилася міщанкою. Стикаються два світи. Переживання поета мають інтимний характер: \"В постели она. Она лежит\". Єдиний зв'язок — телефон. Апарат, що надривається від дзвінків, підкреслює гостроту хвилювань поета. У поемі не виключена можливість взаємного кохання, потрібно тільки скорити свою \"громаду-любов\", стати міщанином, \"пролезть петушком\" у їх побут, у їх сімейне щастя. Але це означало б придушити в собі людину, капітулювати перед карликом-міщанином. Пристрасно і гнівно звучать слова:

... не приемлю, ненавижу это

все.

Все,

что в нас

ушедшим рабьим вбито, все,

Что мелочинным роем

оседало

и осело бытом

даже в нашем

краснофлагом быте.



Два листа — \"Татьяне Яковлевой\", \"Товарищу Кострову из Парижа о сущности любви\". В особистому конфлікті розкриті риси людини-громадянина і патріота. Любов — це титанічне напруження сил, у якому суперником є сам Коперник.

\"Любов — це життя, — стверджував Маяковський. Любов народжує поетичне слово, вона активна. Любити — значить уміти ненавидіти все, що заважає сприймати світ як щастя.



Нам любовь не рай да кущи,
нам любовь гудит про то,
что опять в работу пущен сердца
выстывший мотор.

\"Все життя мене супроводжував голос людини, пораненої любов'ю, — любов'ю ніжною і вимогливого до всіх людей, до всього людства\", — згадував К. Федін про Маяковського.

 
Наші Друзі: Новини Львова